Рівно десять років тому мені довелося побувати на Євробаскеті, тобто на чемпіонаті Європи з баскетболу, що проходив в іспанській Барселоні. Тоді збірна України посіла мало почесне, як здавалося, 13-те місце, хоча могла б розраховувати й на більше. Якби не одна деталь, якої по телевізору було не видно. Практично порожній на іграх попередніх етапів 10-тисячний палац спорту в Барселоні луною розносив "багатоповерхові" матюки, якими обмінювалися під час гри наші хлопці, звинувачуючи один одного в помилках. У спорті це називається "пихати".

Отак, "пихаючи" один одному, наша національна збірна потроху забула про боротьбу за нагороди, регулярно вирушаючи на чемпіонат Європи за місцем серед трьох-чотирьох останніх. Про те, що наші хлопці у складі збірної СРСР були 20 років тому чемпіонами, як і київський "Будівельник", сьогодні вже ніхто не згадує. А один із тих олімпійських чемпіонів Олександр Волков, нагулявши чималеньке черевце, продовжує допомагати сповзати нашому баскетболу донизу.

1997 рік був останнім, коли за національну збірну виступали майже всі найсильніші. Тепер наші найкращі баскетболісти за першої ліпшої нагоди відмовляються грати за головну команду своєї країни. А ті, хто грає та тренує, постійно сваряться між собою. І справа тут не у відсутності патріотизму, який полягає не в публічному виконанні гімну, у чому наші баскетбольні зверхники, до речі, теж не помічені, а у розвитку власне українського баскетболу. Немає того, хто керує українським баскетболом.

У Європі вже не знайти команди, яка б не могла обіграти те, що зветься тепер збірною України

Чемпіонат України вже давно перетворився на змагання гаманців кількох власників клубів, які за великі гроші везуть до своїх команд другосортних американців, аби програти з ними у другосортному євротурнірі. Коли котрий рік бачиш, як баскетболісти з багатотисячними контрактами грають у тренувальних залах майже без глядачів, повірити в перспективи зростання нашого баскетболу дуже важко.

А тут тиждень тому наша збірна остаточно зганьбилася, програвши вдома відбірний матч європейської першості, кому б ви думали, бельгійцям і вперше залишившись за бортом фінального турніру. Видається, що в Європі вже не знайти команди, яка б не могла обіграти те, що зветься тепер збірною України з баскетболу. Тому що справжню національну збірну з найсильніших гравців, яка могла б посперечатися хоча б за десяте місце в Європі, у нас зібрати не здатні у принципі. На контракти з маловідомими американцями гроші є, а на страховку для своїх — немає.

Спочатку хотів написати, що наш баскетбол опинився на дні баскетбольного кошика. А потім збагнув, що кошик цей без дна. Так що падати ще нижче нашим баскетболістам ніщо не заважає.

×