— У нас зараз є велика опірність Кремлю. Можемо не погоджуватись із його вимогами, — говорить експерт Інституту стратегічних досліджень 26-річний Микола БЄЛЄСКОВ. — Москва не може змусити Київ внести особливий статус Донбасу до Конституції. Зеленський це розуміє. Хоч і говорить про мир, але згадує червоні лінії.

14 лютого на Мюнхенській конференції з безпеки оприлюднили план припинення війни на Донбасі. Його розробили три міжнародні організації у співпраці з росіянами. Серед 12 пунктів — створення "нормандського формату" на рівні військових, запуск програми розмінування, відновлення вільної торгівлі між Україною та Росією, поступове зняття санкцій із РФ, її зближення з Євросоюзом. А також запуск "загальнонаціонального діалогу щодо визначення нової ідентичності України, яка врахує погляд сусідів, включаючи Росію". Крим у документі не згадують.

— Поява цього плану не означає, що Захід готовий здати Україну, — розповідає Бєлєсков. — Він не має шансів на реалізацію. Але його ідеї можуть просочитись у політичне керівництво важливих міжнародних структур. Наприклад, голова Організації з безпеки і співробітництва в Європі Еді Рама недавно сказав: поки Захід не припинить політику відкритих дверей у Євросоюзі та Північноатлантичному альянсі, ­війна на Донбасі не закінчиться. Подібні розмови лякають. Поки США виступає за розширення НАТО, але такі дискусії є і серед американських експертів. Якщо закриють можливості інтеграції України, залишимося без підтримки Заходу.

Усі дискусії зводяться до питання: який інтерес Заходу йти на конфлікт із Росією, тримаючи для України відкриті двері? Ми повинні включитись у це обговорення зі своїми аргументами. Стати цікавими та корисними.

Зможемо вистояти без допомоги партнерів?

— З воєнної точки зору вона незначна. Торік від США Україна отримала 400 мільйонів доларів. На ЗСУ витрачаємо 4,5 мільярда. Тобто допомога становить 10 відсотків. Більша її частина йде на утримання радників, тренувальних центрів. Американська підтримка нам потрібна більше на морі. Мова про їхню присутність у Чорному. Але в сухопутній війні наші Збройні сили самостійні.

За ці роки не отримали від партнерів суттєвих систем ураження, окрім протитанкових ракетних комплексів "Джавелін". Але це — тактична зброя. Діє у радіусі двох кілометрів. Не може створити стратегічний ефект стримування. Україна має власні танки й авіацію. Деякі нові, інші — модернізовані радянські. Є ракетні програми "Вільха" та "Нептун". Ми дієздатні. Якщо не зрозуміємо цього, Трамп матиме інструмент тиску на Київ.

У листопаді завершилося розведення військ у районі Золотого на Луганщині. 18 лютого там наступали бойовики. Які висновки має зробити Київ?

— Наша артилерія гарно відпрацювала, можемо оперативно реагувати. Росіяни і надалі провокуватимуть. Не варто думати, що основна причина ескалації на фронті — мирні ініціативи президента.

Кремль не погодиться відвести війська та техніку, бо втратить головний інструмент тиску. Замороження конфлікту є найменш ризикованим. Наша влада це розуміє. Росіяни хотіли б отримати придністровський сценарій в обмін на розведення. Не можемо допустити цього. Для нас прийнятний варіант — послаблення санкційного тиску. Краще скасувати якісь економічні обмеження та домогтись ефективного розведення.

Із Кримом складніше. Анексією півострова Кремль кинув виклик Заходу. Треба чекати, доки нове покоління лідерів РФ зрозуміє, що півострів їм не потрібен. Доти маємо стежити, щоби світ чітко підтримував політику невизнання окупації.

18 лютого — річниця підписання Мінських угод. Що буде з ними?

— Навіть російські аналітики визнають: Москва не має інструментів, щоби примусити Україну виконати Мінськ. Впливають наші економічна стабільність і модернізація війська.

×