Україна майже місяць виправдовується за закон, що набув чинності лише 28 вересня. І який регламентує суто внутрішнє питання — набуття українцями освіти у межах своєї держави. Рівень цивілізованості цього документа змушені доводити два міністерства — закордонних справ і освіти. Хоча дедалі очевиднішим стає інше: претензії до закону "Про освіту" лежать у площині оборонного відомства.
Найбільшу лють український закон викликав у політичних колах Угорщини. Влада цієї країни вдалася до відкритих погроз. Зокрема, пообіцяла блокувати всі міжнародні ініціативи та євроінтеграційні зусилля Києва. На підтвердження серйозності намірів прем'єр-міністр Віктор Орбан одразу після набуття чинності нашим законом вирушив до Румунії. Та теж встигла висловити невдоволення планами України навчати своїх дітей згідно з Конституцією. Тобто — державною мовою.
Віктор Орбан заявив, що національною місією його країни є знайти і зберегти всі закордонні угорські громади: "Домогтись, аби вони процвітали на землі, де народилися. Могли навчатися угорською мовою і жити як угорці". І взагалі: "майбутнє пишуть угорською мовою".
Слова прем'єр-міністра Угорщини можна трактувати по-різному. Та мені пригадався 2014 рік.
В останню декаду тогорічного березня стало відомо про пропозицію Держдуми РФ розчленувати Україну, з якою та звернулася до наших сусідів. Аби залучити на свій бік у загарбницьких планах, Польщі було запропоновано "повернути" собі Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську та Рівненську області. Угорщині — Закарпаття, Румунії — Чернівецьку область.
Пам'ятаєте, від кого світ дізнався про підлу і злочинну пропозицію? Від Варшави. Радник президента Польщі, не приховуючи відрази, зазначив, що свого листа московіти мали адресувати не до їхнього МЗС, а психіатрові. Дві інші країни подали голос лише після обнародування скандалу. Угорщина пояснила своє мовчання абсурдністю пропозиції, а Румунія підтвердила вірність договору від 1997 року, яким визнала незалежність України в існуючих кордонах. І додала, що вони "не настільки наївна держава, аби приймати "отруєні" територіальні дари від Росії".
Та вже у травні, виступаючи у парламенті, Віктор Орбан вирішив підігріти сепаратистські настрої у вже розбурханій московітами Україні. Він заявив, що "угорці, які проживають в Україні, повинні отримати автономію і подвійне громадянство".
Посіяні Кремлем зерна впали на благодатний ґрунт?
І ще про один збіг, у випадковість якого не дуже віриться.
У травні цьогоріч Москва вирішила нагадати про "спокусливу пропозицію". Тепер — неофіційно і в усній формі. Один з ярих адептів "русского мира" звернувся до Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини із закликом "висловити територіальні претензії" Україні й "автоматично зменшити її територію до дев'яти областей".
Міжнародне становище Московії нині таке, що висловлювати зацікавленість у подібних пропозиціях ризиковано. Але пограти на історичній ностальгії співгромадян, підігріти радикальні настрої у політичних цілях — чому б і ні? Особливо, якщо нагодиться привід.
Тож український закон "Про освіту" — лише привід. Найбільші претензії до змісту документа у тих країнах, що можуть мати до нас територіальні претензії.
Розглядатися вони мають за участі не лише освітнього відомства, а й Міністерства оборони держави. Бо йдеться, як і у випадку із псевдозахисниками російської мови, про безпеку й територіальну цілісність України.
2 
1
Коментарі