— Ти вчора був на застольї в російському консульстві? — закурює біля входу до університету "Львівська політехніка" високий бородань.

— Нє. Ходив у "Криївку" (ресторан у стилі упівського сховку. — "ГПУ"). — Давно хотів побачити, як там москаля щовечора шукають.

— Прошу панство, тут сі не палять, — каже літня жінка у чорній вишиванці.

— Ікск'юз мі, — перепрошує чоловік, гасить цигарку і з колегою заходить до приміщення.

Коло входу товчуться кількадесят старших людей. У кожного на шиї бейдж із іменем та назвою країни. За півгодини в залі розпочинається друга сесія 10-го Світового конгресу українців. Делегати обговорюватимуть євроінтеграцію. Приїхали політики Арсеній Яценюк, Юрій Луценко з дружиною-нардепом, колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко.

— У нас є вимоги, які повинна виконати українська влада, — відкриває засідання президент Конгресу 54-річний Євген Чолій. — Здійснити реформу правової та судової систем, привести виборче законодавство до європейських стандартів та припинити рух України до Митного союзу. Це пряма дорога до відновлення Російської імперії та радянських часів. Від української влади залежить, чи буде підписана угода з ЄС у листопаді цього року.

Далі слово бере 39-річний Арсеній Яценюк. Його охоронець підсідає до молодої делегатки з Греції і щось розповідає їй.

— Не потрібно нам дешевого російського газу, не треба нам Митного союзу, — виступає Яценюк. Він засмаглий, неголений. — Нам треба йти до євроінтеграції. У нас три проблеми, які потребують негайного рішення. Це звільнення Юлії Тимошенко, прогнила система прокуратури ще за часів Берії. І третя — 2015 року оберуть нового президента. І його прізвище буде не Янукович. Від опозиції ми висуваємо Юлію Тимошенко.

Яценюк сідає за стіл поруч Луценка. Екс-міністр внутрішніх справ увесь час читає щось із планшета. Його запрошують виступити.

— До Європи будь-якою ціною, — промовець активно жестикулює правою рукою. — Краще раз на рік мати гей-парад, аніж щодня чекати російських танків.

Кілька старших делегатів протестують із зали: "Не треба геїв!".

— Яценюк не побрився, то вже не таким юнаком виглядає. Солідно. Ти за кого голосував би в Україні? — у коридорі четверо українців із США говорять про політику.

— Усі мої родичі зі Стрия — за Юльку. А я би за Кличка, — відповідає високий сивий чоловік. — Він у мене із Шварценеґґером асоціюється. У того в Америці вийшло, і в нашого получиться.

На кам'яному поруччі розкладає папери 64-річний Володимир Самборський із міста Сургут Тюменської області Росії. Має чорну вишиванку, позолоченого годинника.

— Чолію привіз великі фотографії пам'ятника Шевченку в Сургуті, —  показує. — У нас там потужна громада. Пропонували грошима скинутися, але я власні 300 тисяч доларів вклав. Маю невеликий нафтовий заводик, трохи будівництвом займаюся. Але й про Пушкіна не забуваю. Біля російського культурного центру у Львові профінансував установлення нового погруддя. Ну все, я побіг. Мені ще у дві школи зайти. Помагаю дітям.

На 1,5-годинну перерву Євген Чолій із Арсенієм Яценюком ідуть обідати в аудиторію біля кабінету ректора. Перед тим фотографуються. Яценюк тисне руку Чолію на тлі портретів усіх ректорів політехніки.

Учасники Конгресу прямують до студентської їдальні. За столи розсідаються делегаціями.

— Привіт москалям! — чоловік у вишитій білим сорочці звертається до компанії за столом.

— О, канадська діяшпора! Сідай до нас, — крайній відсовує стільця.

— Ні, піду до Аргентини, там обіцяли новий анекдот про Канаду розказати.

За спільним довгим столом їдять українці з Італії, Іспанії та Чехії.

— Не бачили, куди Франція пішла? — говорить із сильним акцентом жінка.

— На другому поверсі, там жаб'ячі лапки подають, — відказує хтось. Усі регочуть.

Делегатів пригощають капустяним супом зі сметаною, половиною фаршированого перцю, тушкованою куркою, салатом із буряка.

— Зупиняють даїшники, бачать, номери італійські, — ділиться враженням від України Олександр Городецький, який очолює Християнське товариство українців в Італії. — Один принюхався до мене, питає: "Правила дорожнього руху знаєш?" Кажу: "Знаю, я допомагав президенту їх розробляти". А він: "Ти п'яний, на експертизу поїхали". — "Якщо виявлюся не п'яним, — говорю, — ви тут не працюватимете". Даїшник знітився: "Може, хоч італійським вином угостите?" Я йому: обнагліли зовсім.

Після обіду людей у залі поменшало вдвічі. Євген Чолій читає звіт діяльності СКУ за останні роки. Чоловік з Австралії вигукує із зали:

— Чому в делегатів із Росії наш статут російською мовою?

— А ви знаєте, скільки треба їм перепон пройти, щоб зареєструвати крайову організацію? — відповідає Чолій. — Легко відзначати річницю Голодомору в Канаді. А ви попробуйте в Москві. Побачите, що буде.

У залі аплодують. Російські делегати кілька разів вигукують "браво!".

Навпроти входу до актової зали на столах розкладений одяг та прикраси від дизайнерки Роксолани Богуцької. Вишита білим весільна сукня коштує 22 тис. грн. Спідниці та сорочки — 10-15 тис. Канадійка 53-річна Орися Співак приміряє коралове намисто зі срібними монетами за 5,2 тис. грн.

— Якби без срібла — взяла б, — дивиться в дзеркало. — До моєї вишиванки з червоними нитками пасувало б.

×