Перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук за державний кошт орендує у тещі квартиру. Саме він проголосив лібертеріанство релігією "Слуги народу". Вона зобов'язує не державу, а самого українця дбати про себе. А тут — повна протилежність: держава має оплачувати проживання віце-спікера в рідної матері дружини. Ідеологія, сиріч релігія, явно розходиться з вірою, тобто практикою, із проживанням у тещі за 20 тис. грн із казни.
— Ти надто прямолінійно трактуєш поведінку Стефанчука, — зауважив мені один колишній нардеп. — Язиком можна взагалі відмовитися від грошей і самої тещі, але яка курка від себе гребе?
Курка — то курка, а тут же маємо справу не просто з нардепом, а з ідеологом керівної партії. Історія з тещиною квартирою кидає тінь на всіх слуг. Пан Руслан амбітно пояснив, що він має право сам вибирати собі орендодавця. І що тут скажеш, але ж держава платить за приймака рідній тещі, вважай, що собі самому. Як тут бути не тільки з партійною релігією, а й із етикою, яка явно не хоче торкнути його серце й уста?
Але хіба тільки його? Пільги, якими нагородили себе вершителі убогої народної долі, хіба не з тієї ж опери? Нібито для боротьби з корупцією урядовці, судді, прокурори, детективи-антикорупціонери за мізерних зарплат і пенсій українців собі визначили платню у сотні й десятки тисяч гривень. Нардепи від "Слуги народу" у перші дні після виборів із захопленням обговорювали новину, що Зеленський обіцяв їм щомісяця платити сто тисяч гривень. З чиєї кишені? З нашої з вами, із бюджету, який наповнюють податки громадян найбіднішої держави Європи.
Владці, навіть назвавши себе слугами народу, тобто найманими працівниками, вважають, що в наймах не вони, а народ у них. А наймитові, як відомо, крихти з панського столу, а собі — все. Посилаються при цьому на цивілізований Захід. Але там такого майнового й оплатного розшарування в сотні і тисячі разів нема.
На з'їзді "Слуги народу" щось до мізків владців дійшло. Стали говорити, як поєднати лібералізм із соціалізмом. Але з яким — за Леніним чи ренегатом Каутським? Але річ не в поєднанні крокодила з вужем, а в розумінні, що і ти, слуга, і він, народ, — люди, і треба жити по-людськи. Що всі зяті й тещі рівні, в яких би статусах вони не жили. Стецькова теща має одержувати такі ж гроші за проживання у неї зятя Степана, як і теща пана Руслана. Міністр освіти не може в 40 разів одержувати більше, ніж учителька. І міністр охорони здоров'я не має права на більше, ніж рядові хірурги й кардіологи.
Теревені про 144 чи 160 реформ можна й не починати, якщо вони зводяться до обкрадання й обкладання народу для дармових мільйонів чинушам і топам. Бо то не реформи, а одягнуте в одежу законів здирство. Живемо в ньому вже три десятиліття, а світле майбутнє перетворюється в морок Середньовіччя.
Україна поділилася на рай і пекло. Рай обживають ті, хто присмоктався до влади, для решти — пекло. Довго так буде? Що пропонують населенню пекла небожителі раю? Нічого. Держбюджет складено з кислиць. Райські яблука в ньому тільки для владців і силовиків. Надії на Зеленського надломили й оптимістів. Він і його команда стали черговою морокою для українства, не більше. Сир із воронячих гнізд, звісно ж, не падає, але як багато стало ворон. Олександр Довженко радив учитись жити саме в цих птахів. Але він не знав тоді породи нинішніх українських правлячих ворон з амбіціями і без амуніції, зате чіпких до благ і пільг для себе, своїх тещ і кумів зі сватами. Ці ворони не з голобородькових дротів, а з панського стійла. Слуги для них ми, а не вони нам. Кажете, жартуй, глечику, доки не луснеш? А ви переконані, що він сам лусне? Отож. Для чогось же й нам голови дано, щоб не тільки життя пізнавати, а й змінювати його. Доросли до цього? Побачимо.
2 
1
Коментарі