Ексклюзиви
Понеділок, 09 липня 2007 17:39

Історія християнства крізь призму театру

У міжсезоння, коли нібито "нічого не відбувається", — саме тепер і можна поміркувати про те, що в нашій культурі є цінного й що відбувається на ринку товарів для душі.

Зрештою для цього не треба "оглашать весь список", досить виокремити з потоку щось одне. Навіть не найголовніше. Інколи це може бути й курйозна дрібниця. Досліджуючи культурні запити сучасника, можна перечитати тонну макулатури й нічого не второпати. Аж доки десь у зоомагазині раптом не надибаєш на якісь чотири дивні шкіряні предмети незрозумілого призначення. Питаєш продавця — навіщо вони, а він відповідає, що то — черевички для собак. І тобі дещо прояснюється в кон"юнктурі ринку товарів для душі, й ти радієш, бо могло бути гірше. І згадуєш анекдот про те, як дізнатися: де у болонки перед, а де зад? Відповідь: треба ткнути пальцем, якщо вкусить — там перед, а як ні — то ні.

Утім, на ринку культури найцінніші собаки ті, що лежать тихо й не кусаються. Навіть коли тицяєш пальцем. Тому на них часом мало звертають уваги.

Отак я вже деякий час дивлюся в книгарні на нову книжку Олександра Клековкіна "Блазні господні (нарис історії біблійного театру)", що вийшла у київському видавництві "АртЕк".

Як дізнатися, де у болонки перед, а де — зад?

Якби ця книжка з"явилася ще літ п"ятнадцять тому — її відірвали б із руками, розмели, розхапали. Тепер запити нашого інтелекту стали байдужими й лінивими. Тому зараз ця книжка тихо стоїть собі на полиці, й ви можете прийти за нею завтра чи післязавтра.

У галасливому потоці літпрезентацій такі книжки приречені бути мовчазними псами. Лащитися до покупця — нижче їхньої гідності. Така книжка — не болонка, а щонайменше сенбернар, собака Баскервілів. Щоб її розгадати, треба працювати головою.

Київський професор Клековкін останнім часом випустив уже кілька подібних новаторських книг. Скажімо, він досліджував театральну природу комунізму й фашизму, а заодно проаналізував водевільність нашої сучасної публічної політики.

"Біблійний театр" — книжка серйозніша, тут цілий комплекс смислів. Клековкін зробив певний інтелектуальний подвиг. Адже Нагірна Проповідь відкидає будь-яку поведінку "на публіку" — перед собою, людьми і Богом. Отже, й Біблійного театру бути не може!

Але є спокуса запитати: а хіба апостоли не були акторами? Адже вони наслідували Ісуса — тобто робили те, що роблять актори за заданим текстом п"єси! Почавши із цієї гіпотези, Клековкін розглядає історію християнства крізь призму театру й кіно. Він — театрознавець, але робить свою справу із серйозністю богослова. І це викликає повагу.

Зрештою, ця книга — для більш чи менш вузького кола читачів. Але навіть якщо зараховуєш себе до "широкої публіки", приємно знати, що десь у нас відбуваються потужні інтелектуальні прориви й подвиги. Це втішає не менше, ніж якийсь новий храм, збудований на совість.

Зараз ви читаєте новину «Історія християнства крізь призму театру». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода