23 квітня виповнилися роковини з дня смерті Бориса Єльцина — він помер від раптової зупинки серця. У Москві першому президентові Росії відкрили пам"ятник. Єльцин прожив 77 років, понад вісім з яких керував країною.
Учора представники нинішньої кремлівської влади говорили про роль, яку відіграв Борис Єльцин для зміцнення держави. Російські ліберали з ностальгією згадували так звану єльцинську епоху — демократію, свободу слова й преси.
Єльцин був постаттю колоритною й суперечливою. Любив випити. 1991-го зіграв ключову роль у підписанні Біловезьких угод та у протистоянні серпневому антигорбачовському путчу. 1993 року жорстоко придушив заколот російської Верховної Ради. 1994-го розпочав першу чеченську війну і фактично програв її. 31 грудня 1999 року оголосив про дострокове складення повноважень й передачу влади Володимирові Путіну, з яким країна рішуче попрямувала до тоталітаризму всередині й однозначно імперської зовнішньої політики.
Росіянам він імпонує як веселий мужик напідпитку
Росія часів Єльцина й нинішня — різні щодо її відносин з Україною. 10 років правління кадебіста Путіна поховали толерантність до нашої держави, більш-менш поважне ставлення до неї. Безцеремонне втручання в українські вибори 2004 року, намагання затягти нас до Єдиного економічного простору, газовий шантаж... Зрештою, заяви Путіна, що Україна навіть і не держава — при Єльцині такого бути не могло.
Звісно, не варто ідеалізувати єльцинську владу: і тоді, й нині Кремль не бачив "братнього народу" поза межами свого впливу. Та методи надто різні. Завдяки лібералізму Єльцина Україна отримала безцінні 10 років для формування державності, яка хоч і недосконала сьогодні, проте здатна протистояти новоімперському російському тиску. З іншого боку, єльцинська Росія була для України певним зразком демократії, якого слід було прагнути.
Безперечно, Борис Єльцин залишатиметься історичною постаттю для Росії. Але все непотрібне їй сьогоднішній буде відкинуто й забуто. Кремлю Єльцин нині вигідний образом рішучого державного лідера. Про його демократизм воліють не згадувати. Росіянам політик імпонує як веселий мужик напідпитку, що міг і оркестром у Німеччині подиригувати, і власний парламент розстріляти. Бо й те, й інше дуже по-російськи. Сьогодні Єльцин-ліберал нікому не потрібен у Росії. Хіба що тому гурту недобитих режимом, народжених єльцинською епохою демократів, покликаних створювати видимість свободи.
1 
1
Коментарі