Коли прослухав каяття Кучми і Порошенка у своїх президентських гріхах, згадав Алківіада. Це афінський діяч і полководець, котрий, правда, емігрував у Персію. Він, чия неслава була очевидною, відрізав хвіст у своєї собаки і возив її всюди з собою. "Хай народ краще обговорює мого пса, ніж мене самого," — заявив Алківіад.
Вам від покут наших президентів не занудило? Мені вони здалися напівпритомними. Бо що таке покаяння Порошенка за те, що він не вгадав строку завершення АТО з якимись посиланнями на образність (де і в чому?) і що його не так зрозуміли? Зрозуміли все, як було сказано. І все, що потім відбувалося, тільки підтверджувало безвідповідальність і мухохлопавість вельможних заяв. І так само каяття заднім числом Кучми у незбереженні Україною ядерного потенціалу і в приході до влади Януковича, котрого він сам на налигачі і привів із Донецька в Київ, не варті навіть вибачливого гавкоту мого Псойчика після моїх йому грізних тупотів за образу сестрички Ізіди. Правителі, що послали велику націю у Божу путь, яка не живе, а дні тре, своїми покутами не в головному своєму гріху ясно дали знати, що у них од цих гріхів на душі не скребе і серце не крається. Що це лише технологічні ходи перед можливим третім Майданом.
Алківіад не хотів, щоб афіняни обговорювали його гріхи, і так само наші президенти переводять, як він на собаку, свої найбільші провини на те, що не є ядром їх підступних царювань. Ну, хіба ж не ясно, що ядерний потенціал Україна не могла застосувати проти створення Кучмою олігархату і кілковизації села, а саме вони зробили погром нашої економіки у люті 1990-ті? Тоді майбутні хазяї нашої знедоленої вітчизни до своєї торби лізли, а з дядькової витягали в надії на золоту швайку, яка і мур пробиває. І пробили, і витягли, і де той мур, який хоч якось тримав українця на світі? Все робилося келійно, але на очах в усіх. Віддавши народ на наругу, Кучма в чому кається?
Але ж той тільки продовжив ним розпочате, а Порошенко веде до того, що в олігархів життя кипить, а в народу слізьми очі заливає, а невдовзі і клямка западе. АТО за два тижні було гріх обіцяти, а чотири роки з гаком деградації економіки під девальваційну дудку Гонтаревої хіба не гріх? Обіцяно ж було і міцну гривню, і життя по-новому, а що маємо? То були такі обіцянки, що поки бабуся спече книші, у діда не буде душі.
Народ і влада давно пішли врізнобіч. І хоч кайся сто разів, вороття в щасливе життя кожного українця з цих покут не вкуєш і не змелеш.
Що нам із того, що Ющенко визнає, що найбільшою його помилкою було прем'єрство Тимошенко, а вона називає його гальмом її головування і реформ, якщо саме їхня гризня стала поразкою помаранчевого Майдану. Завелися за масляні шкварки, а загубили те, за що стояв народ, хоча обоє разом списали свої гріхи на Мороза, як відома свекруха на невістку. І поставили Україну на лід, де вона й досі пішки по слизькому ходить.
Що посієш, те й пожнеш — це і про забарну історію української незалежності сказано. Тільки сіють не рядові українці, а пожинають вони. Хто затіяв тарифомор в Україні і для чого? Та ж енергобарони й олігархи на чолі з президентом. Для чого? А подумайте: економіка не працює, а з чого рости їхнім статкам і з чого віддавати борги, які зусиллями всіх кланових команд сягнули критичної межі? Шкуру деруть якраз із нас з вами. Дійшло ж було і до податків із пенсії, а це вже ознака або безумства, або звірства — у нас якраз усе разом. І хоч така влада двоюрідному бугаєві свояк, народ таки примусили платити так, як потрібно Порошенку й Ахметову з прикупленими ляшками.
Легко сказати: твоя розчина, те й міси. Місять не порошенки й не кучми, а ми. І до чого домісились? Слухаємо їхні покути і беремося за розум, кажемо їм: не бери, де не поклав, на чуже пшінце окріпцю не приставляй? А вони це чують? Чують, але корови ремигають своє, а коняки під хомутом ходять як ходили. Великий капітал, а порошенки, ющенки, кучми, тимошенки, кравчуки — це його опора, своїми покутами не збираються відвести вас із Божої путі, а навпаки — хочуть обманом запрягти так, щоб на ту путь нас більше спрямувати. Куди? До ями, бо куди ж веде божа путь. Щоб зрештою заради наживи знищити Україну дотла. Як державу, як суверен, як націю. Зробити з тих, хто виживе, просто робочу силу, рабів. А раби хазяям не страшні. Спартаків серед них сьогодні не знайти.
З лежи не справиш одежі, а зі спання не купити коня — сказано ніби про наше сьогодення.
Ющенко ще вісім років тому говорив про Ляшка як зека-шахрая. А сьогодні вже пристає до нього, бо нібито давно поважав його. А це означає одне — ті ж хазяї життя гуртуються навколо Ахметова — Порошенка, навколо нової шкуродерні. А хто розбудить націю від лежи і спання, де наш Спартак? Де ті любомудри, які виведуть народ із суточок? Де наша демократія і де ті провідники, які дадуть народові гарантовану йому Конституцією владу? Де наш Педарет і де 300 спартанців?
Це я про що? У Спарті, як відомо, були ради трьохсот. Бути обраними до неї вважали великою честю для громадян. І якось до неї не обрали воєначальника Педарета, а він цьому зрадів. Чому? "Мені відрадно, — сказав він, — що є 300 кращих за мене громадян". Алківіадів у нас вистачає, а педаретів? Отож.
А поки що ми розпускаємо вуха та слухаємо чиїсь каяття, даючи змогу алківіадам об'єднатися і забити нам баки, вони не лежать і не сплять. Їм у їхні офшори і калитки потрібні нові мільярди, а вони ж не гуманські дурні, які з чужого воза брали, а на свій клали, а озброєні знаннями і банківськими процедурами нувориші. Знають, де що лежить і цуплять, сміючись із наших неспартанських намагань щось зберегти і врятувати. Горе небозі при дорозі, та хто нам винен? Сунемо з дощу під окап …
5 
35413
Коментарі