Українська влада неодноразово засвідчувала свій талант укладати неоднозначні з точки зору національних інтересів міжнародні угоди. Зокрема, так було зі вступом до Світової організації торгівлі, з підписанням Тимошенко газових контрактів.
А з 1 січня в повному обсязі набула чинності Угода про реадмісію з Європейським Союзом. Відтепер із ЄС повертатимуть до нас усіх нелегалів, які пробралися на його територію з української.
Угода чинна вже два роки, але досі Євросоюз не мав права висилати в Україну громадян тих країн, з якими вона не має угод про реадмісію. Тобто, які потенційно тут би залишалися. Тепер цей перехідний період скінчився. Уява малює орди китайців, індусів, в"єтнамців тощо, яких доставляють з ЄС. А відправити їх туди, звідки приїхали, Україна не зможе. Навіть до тієї ж Росії, з якої найчастіше й пруть до нас нелегали. Москва вже давно ігнорує українські пропозиції домовитися про реадмісію.
Угоду з Євросоюзом активно критикують. І чомусь більше не українську владу, яка погодилася на всі прописані в ній умови, а Європу. Мовляв, та хоче перетворити Україну на відстійник для нелегалів. Насправді текст стандартний: ЄС має подібні угоди з Росією, Балканськими країнами. Проте нестандартною є ситуація, в якій перебуває Україна: мало не ідеальний перевалочний пункт для нелегальної міграції з Азії до Європи, 2700 км фактично прозорого кордону з Росією та Білоруссю... Але ж бачили очі, що купували. Переговори між Україною і Євросоюзом тривали зо півтора року, й українську сторону ніхто не силував.
Проте є один нюанс. Синхронно з Угодою про реадмісію підписали та ратифікували Угоду про спрощення візової процедури. Це було умовою ЄС — візова угода в обмін на реадмісію. У ній визначені 12 категорій громадян, які мають отримувати спрощені та навіть багаторазові візи: студенти, пенсіонери, бізнесмени, родичі, журналісти тощо. Але два роки її чинності засвідчили, що працює вона кепсько. Країни ЄС часто угоди не дотримуються, багато в чому спрощення відбулося лише на папері.
За ратифікацію візової угоди проголосували 398 народних депутатів
Проте є одна категорія громадян, яку візова угода цілком задовольняє. Це власники дипломатичних паспортів, які згідно з нею отримали безвізовий режим для в"їзду до Шенгенського простору. Показовий факт: під час ратифікації візової угоди Верховною Радою 15 січня 2008 року за неї проголосували 398 народних депутатів — рідкісний для українського парламенту випадок.
Аякже: нардепи і є, серед інших, щасливими тримачами диппаспортів. Тому завдяки зв"язці невигідної Україні угоди про реадмісію та вигідної насамперед особисто для них угоди про спрощення візової процедури ці славні сини й доньки України можуть вільно їздити до Європи, збільшуючи тамтешній споживчий попит витрачанням чесно зароблених у парламенті мільйонів. А загалом дипломатичні паспорти доступні широкому колу осіб: керівникам багатьох державних установ та їхнім заступникам, головам облрад і держадміністрацій тощо. Узагальнюючи — всій так званій українській еліті, центральній і регіональній.
Отже, що ми маємо.
Угода про спрощення візової процедури незадовільно працює на громадян України, а українська влада не може або ж і не хоче домогтися від ЄС належного її виконання. Водночас для "еліти" ця угода вигідна.
Через Угоду про реадмісію Україна ризикує перетворитися на відстійник для нелегалів. Але та ж "еліта" за останні два роки практично нічого не зробила, аби унеможливити це. Можна не сумніватися, що, на відміну від візової угоди, цю Євросоюз виконуватиме сумлінно.
Картина виходить невесела. Україна може розірвати Угоду про реадмісію, попередивши про це ЄС за шість місяців. Зрозуміло, Євросоюз у такому разі розірве Угоду про спрощення візової процедури. Та важко припустити, що наша безвізова "еліта" піде на цей зворотний обмін, хай навіть Україна стане напівазійською.
1 
1
Коментарі
5