Нові парламентські вибори в Україні рекламуються як очищення Верховної Ради. Треба розуміти, на попередніх виборах парламент так запаскудили, що сьогодні його треба негайно очищати. І це при тому, що вибори 2006 року були визнані прогресивною світовою громадськістю мало не зразковими. Ось такі парадокси демократії.

Очевидно, що нині не йдеться про реформування системи. Повинні лишитися непорушними безвідповідальність, безконтрольність і безкарність владної верхівки. Натомість має відбутися чергова ротація, тобто деяка зміна конфігурації кланів навколо державного пирога. Опозиційні оптимісти кажуть, що це не погіршить ситуацію. А якщо розрекламоване очищення відбудеться, то, може, навіть і поліпшить.

Головним недоліком виборів-2006 була їхня непрозорість. Хоча рік тому всіх нас переконували, що вони були безпрецедентно прозорими. Але сьогодні, перед новими виборами, виявилося, що прозорість була, але якась неконкретна. Так, ніби обирали кота в мішку, та ще й у темній кімнаті.

Мільйонер це чи мільярдер, власник заводу чи лише своєї квартири?

Та якщо панове політики справді хочуть конкретної прозорості, щоб люди знали, кого вони обирають, то досягнути цього неважко, і без жодних додаткових витрат з бюджету. Треба лише для кожного фігуранта виборчих списків оприлюднити три факти його життя.

Перше — професійний статус кандидата. Нам потрібно знати, хто творитиме для нас закони: економіст, юрист, поет, завгосп, шофер чи охоронець.

Друге — майновий статус кандидата та його родини. Чисто для загальної орієнтації: мільйонер це чи мільярдер, власник заводу чи лише своєї квартири.

Третє — етнічна належність батька й матері. Дедалі більший інтерес до етнічних культур — загальноєвропейська тенденція. До того ж це спонукатиме партії враховувати етнічну різноманітність електорату.

А для повної прозорості виборів треба подивитися на кандидатів "наживо". Почути їхній голос, отримати осмислену відповідь на запитання. Тому обов"язковою умовою входження до парламенту має бути проведення кандидатом принаймні п"яти відкритих зустрічей із виборцями. Бо яка ж демократія без прямого спілкування з народом? Про ці зустрічі має бути своєчасно, бодай за три дні, повідомлено в засобах масової інформації — щоб люди встигли підготуватися до щастя щирої розмови зі своїм потенційним обранцем.

Ці чотири обов"язкові вимоги до кандидатів повинні увійти до нового виборчого закону. Якщо, звісно, політична еліта справді прагне очищення, прозорості й демократії.

×