Керівник фірми "Юкрейніан соціолоджі сервіс", доктор соціологічних наук Олександр Вишняк, 50 років, каже, що жодна з політичних сил не хоче бачити справжньої різниці між двома Українами.
Як останні політичні домовленості вплинуть на стан українського суспільства?
— Ці домовленості — просто чергове перемир"я. Про остаточне завершення політичної кризи в країні говорити не можна. Невідомо, наскільки таке перемир"я буде тривалим та ефективним. Більшість проблем, які виникли під час протистояння, досі не вирішені. Конституційний суд, Генеральна прокуратура, Управління державної охорони, Міністерство внутрішніх справ — усі ці установи перетворилися на політичні клуби. Тому не варто розраховувати, що нові вибори щось принципово змінять. Боротьба буде далі — гостра чи млява. Час од часу виникатимуть кризи.
Що ж до суспільства, то його соціально-психологічний стан невпинно погіршується. І тих, хто підтримував помаранчеву революцію, і тих, хто їй протистояв. Наші суспільні хвороби, які існували ще при Кучмі, нікуди не поділися. Просто тодішня відсутність свободи слова заганяла їх у підпілля. Кучма "фільтрував базар" і для своїх, і для опозиціонерів. То був авторитарний порядок, який заганяв хвороби українського суспільства в закриту форму. Як тільки з"явилася свобода слова, ці хвороби перейшли у відкритий стан. І це зараз добре, бо так їх можна вилікувати.
Маєте на увазі різні погляди на мову, відносини з Росією і НАТО та інше?
— Нинішній розкол є геополітичним та мовно-етнічним. В усьому винна неефективна соціокультурна політика держави. У нас досі в обох таборах — і в помаранчевому, і в біло-блакитному — чомусь вважають, що такий розкол носить виключно технологічний характер. Що це — результат провокацій журналістів і політтехнологів. Насправді ж він має зовсім інші причини.
Україна складається з двох цілісних частин. Перша частина — це русинсько-українські землі, на яких українці протягом шестисот років жили за європейських династій, і лише триста років — за династії євразійської — Романових при Російській імперії. Друга частина — це нові українські землі, які були заселені переважно українцями й частково росіянами за часів Російської імперії. Тому й ставлення цих українців до Росії є зовсім іншим, ніж у тих, які жили на своїй землі тисячоліттями.
Проте такої різниці принципово не хоче бачити жодна з політичних сторін. Усі вони вважають Україну цілісною, а розмови про розкол — результатом політичних спекуляцій.
Чи допоможе вирішити проблему нинішній компроміс між президентом та прем"єром?
— Ні, бо сьогодні жоден з політичних таборів не шукає справжнього змістовного національного компромісу щодо цього геополітичного вибору. Є тільки технічний компроміс, але ж його не досить. Є компроміс щодо того, як поділити владу між президентом і прем"єром. Справжньої ж дискусії щодо напрямів інтеграції України немає. Врешті така бездіяльність влади призведе до того, що рівень підтримки основних політичних гравців впаде в регіонах настільки, що їхнє місце займуть більш радикально налаштовані політики.
Нинішнє перемир"я не сприятиме і пошуку національного компромісу. Бо зараз політичні сили мобілізуватимуть своїх прихильників на вибори, а не шукатимуть компромісу з опонентами. Тому що зайняти зараз позицію "ні нашим, ні вашим" — означає програти вибори. Своїх прихильників можна втратити, а інших не знайти. Від цього під час попередньої передвиборної кампанії вже постраждав Володимир Литвин.
Блок Юрія Луценка відтягує голоси і в "Нашої України", і в БЮТу
Проте погляди українців на геополітичний вибір країни різняться тільки з політичної точки зору. У соціально-економічній сфері наші громадяни мислять однаково — незалежно від регіону. Заради сталого економічного розвитку ми готові об"єднатися хоч із ЄС, хоч із ЄЕП, хоч із самим дияволом.
Нинішньою економічною ситуацією українці мають бути задоволені?
— У цьому сенсі Україна живе як єдиний, цілісний організм. В усіх регіонах відчуття сучасної економічної ситуації однакове. Задоволеність життям зростає скрізь.
Та й в оцінці політичної ситуації погляди українців донедавна нічим не відрізнялися. Різниця з"явилася лише протягом останніх кількох років. Та й то щодо форми правління — президентської чи парламентської. До 2006 року жителі і заходу, і сходу одноголосно виступали за президентську форму правління. Зараз ситуація змінилася, тому що країною керують різні табори. Та ці регіональні відмінності є ситуативними. За кілька років табори поміняються місцями і ставлення громадян буде зовсім іншим.
Як розподіляться симпатії виборців на дострокових виборах?
— Політичний розкол збережеться. Формально спостерігається розчарування щодо обох політичних таборів. Та перебігання електорату поки що є тільки "між своїми". "Наша Україна" сьогодні відновлює власний рейтинг, проте тим самим відбирає голоси у Блоку Юлії Тимошенко. Торік "нашоукраїнці" перебігали з одного місця в інше. Але під час політичної кризи вони були більш послідовними і повернули свої позиції. Але й тоді, і зараз вони не переходять дорогу Партії регіонів та комуністам.
На рейтинг "Нашої України" може вплинути Іван Плющ. Ще місяць тому його в списку "нашоукраїнців" не було, але тепер він там з"явиться. Заяви Плюща щодо необхідності створення широкої коаліції вже в новому парламенті призведуть до втрати "Нашою Україною" 5–6 відсотків голосів. Вони перекочують або до БЮТу, або до Луценка. Бо це сприйметься частиною виборців як зрада на кшталт зради соціалістів.
Блок Юрія Луценка сьогодні впевнено відтягує голоси і в "Нашої України", і в БЮТу, і в соціалістів. Від СПУ пішла більша частина їхнього помаранчевого електорату. Зараз в Соцпартії немає й трьох відсотків.
Яку прогнозуєте більшість в новому парламенті?
— Сьогодні наявний чіткий баланс між "Нашою Україною", БЮТом та блоком Луценка з одного боку, та Партією регіонів і КПУ — з іншого. Тому коаліцію можуть створити обидва політичні табори. Шанси — п"ятдесят на п"ятдесят.
Та зараз важливішим є інше. Нині ситуація є гіршою, ніж 2006 року. Вона нагадує чемпіонат світу з шахів — чемпіоном світу стає той, хто виграв матч. У разі нічиєї чемпіоном залишається чинний. У даному випадку — Партія регіонів.
Ще одна міна може бути закладена під будівлю української державності на десятки років. Це причина, з якої нині розпущена Верховна Рада. Тепер, коли 151 депутат складе свої повноваження, Рада виявляється недієздатною. І якщо в новому парламенті "регіоналам" щось не сподобається, вони не роздумуватимуть ані хвилини. 151 людина прийде за одним дзвінком й одноголосно складе депутатські повноваження. І це може повторюватися нескінченно.
6 
35413
Коментарі