— У перші чотири місяці цього року ціни на промислові товари зросли на 6,5 відсотка. Споживчі подорожчали на 4,5 відсотка, — каже економіст 45-річний Андрій Новак. — У бюджеті заклали інфляцію в межах 9 процентів. Цей прогноз уже зараз видається нереальним.
Чому на більшість товарів і послуг ціни піднімаються швидше, ніж зростають доходи громадян?
— Тут впливають три фактори. Одночасно збільшується ціна на всі види енергоресурсів — на газ, електроенергію і пальне. Їх подорожчання виробники й торговці автоматично переносять на вартість товару.
Триває знецінення гривні. Уряд із Нацбанком у держбюджеті на кінець 2018 року вказали курс — 31 гривня за долар. Виробники й торговці перестраховуються і закладають приблизно такий курс на імпортні товари.
Ще один фактор — неадекватне зростання мінімальної зарплати (з 1 січня 2018-го збільшилась на 523 грн — до 3723 грн. Президент обіцяв підвищити до кінця року до 4,1 тис. грн. — ГПУ). Її треба піднімати в межах реального економічного росту. Інакше буде інфляція. За минулий рік економічне зростання становило 2,5 відсотка. За такого прогресу соціальні платежі можна піднімати на 3 проценти, максимум — на 10.
У Києві вдвічі подорожчає проїзд із 14 липня. Укрзалізниця планує до 20 травня підвищити ціни на квитки на 12 відсотків. До кінця року — на 20. Ці рішення обґрунтовані?
— Одна з причин — зростання вартості палива. Інша — нечесність монополістів. У тій же Укрзалізниці розуміють, що клієнти не мають вибору, — і ставлять максимальні ціни. В умовах конкуренції вони були б зовсім іншими.
Подорожчання товарів і послуг зумовлене винятково економічною ситуацією в країні чи є якісь інші чинники?
— Монополісти за підтримки найвищих чиновників знімають із ринку "піну". Бо споживачеві нема куди дітися. Поки на енергоринку будуть суцільні монополії, матимемо максимальні ціни при мінімальній якості.
Як це позначиться на трудовій міграції працездатного населення за кордон?
— Зараз у нас співвідношення працюючих до пенсіонерів — один до одного. 12,5 мільйона пенсіонерів і 12 мільйонів тих, хто трудиться. Це критична ситуація. Наприклад, у Польщі — один до двох.
Люди рахують, що отримують за роботу тут і за кордоном. Із Польщею різниця — в чотири-п'ять разів, із Західною Європою — у 10–15.
Ціни зростають, у сфері послуг панує корупція. Людям доводиться давати хабарі або робити внески в так звані "благодійні фонди". Як їм витримати подвійний тиск?
— Він уже не подвійний, а багатократний. Поки українці якось терплять. Сподіваюся, на виборах наступного року (вибори президента заплановані на 31 березня 2019-го, парламентські — на жовтень. — ГПУ) зроблять висновки. І не підтримають політиків, які довели до такого життя.
До кого у владі варто спрямувати ці запитання?
— Все починається з найвищих посадових осіб. Які установки вони дають, те й роблять у низах. Навіть міністри виконують волю того, хто стоїть вище. Тобто прем'єра. А той залежить від глави держави.
Питання: хто відповідає за економіку — прем'єр-міністр чи президент? У голови уряду є своя вертикаль — міністерства. У глави держави — своя: керівники обласних і районних адміністрацій. Треба ліквідувати цю невизначеність. Обмежити повноваження президента, як у Німеччині, або відмовитися від посади прем'єр-міністра. Щоб президент очолював виконавчу гілку влади, як у США. Двовладдя завжди призводить до негативних економічних результатів. А відповідального немає.
Політики й посадовці відірвані від реальності. Мають доходи, як у європейських чиновників. Можливо, тому їх не обтяжують такі ціни на все?
— Це розділення ми побачили завдяки електронному декларуванню статків держслужбовців. Вони живуть не просто в іншому світі, а на іншій планеті. Рівень життя і доходів їхніх родин навіть не європейський, а високоєвропейський. Не кожен європеєць може дозволити собі лікуватися в найкращих клініках ЄС, відпочивати на курортах за 10 тисяч євро на день. А багатьом нашим політикам і чиновникам такі витрати — по кишені. Вони жирують у країні з найнижчим рівнем життя на континенті.
5 
35413
Коментарі
1