Серед численних неприємностей, які чатують на кандидатів у президенти, є й необхідність публікувати свої передвиборні програми. Річ у тому, що суто теоретично їх треба виконувати, а за невиконання має наставати політична відповідальність. Але в Україні не було виконано жодної виборчої програми — ані парламентської, ані президентської. Втім, політична смерть унаслідок цього не спіткала жодного політика.
Але для політично небайдужих громадян можуть становити інтерес навіть декларативні погляди кандидатів. Отже, що пропонують політтехнологічні кухні двох головних претендентів на булаву?
Юлія Тимошенко та Віктор Янукович вірять. Саме так написано у їхніх програмах. Вона: "Я вірю в Україну". Він: "Вірю у те, що народ України дасть свою категоричну оцінку всій помаранчевій владі, цим бездарним (так у тексті!) політикам". Обидва кандидати, яких двічі призначали головами уряду, гнівно таврують корупцію. І, звісно ж, обіцяють її подолати. Не вперше обіцяють.
Тимошенко обіцяє, що суди стануть незалежними від виконавчої влади, а депутатів закріплюватимуть за округами. Політтехнологам БЮТу не спало на думку, що депутатів за округами закріплює виборець — тобто, ситуація, коли спочатку особа стає депутатом, а потім її закріплюють за округом, є нісенітницею.
Янукович обіцяє: "Забезпечу формування на законодавчому рівні та гарантування цінової стабільності і доступності для кожної людини". Він збирається захистити від цінових коливань харчовий та медичний антикризовий "кошики" — основні харчі й медикаменти. Ті, кого ця обіцянка, у разі її виконання, лякає виникненням дефіциту відповідних ліків і продуктів, можуть не перейматися — до повноважень президента запровадження таких заходів не належить.
Діючий прем"єр обіцяє збільшити частку заробітної платні у структурі собівартості продукції до рівня світових стандартів. Те, що такі "стандарти" кардинально відмінні в різних країнах та щодо типів продукції — то байдуже. Як і те, що в разі виконання тієї обіцянки наша продукція перестане бути конкурентоспроможною. Також вона обіцяє і далі повертати внески громадян з Ощадбанку СРСР. Хоча це не є компетенцією президента. Втім, було б добре розширити перелік банків тими, які збанкрутували нещодавно.
Тимошенко обіцяє й далі повертати внески громадян з Ощадбанку СРСР. Хоча це не є компетенцією президента
Екс-прем"єр: "Гарантую щомісячні соціальні виплати на кожну дитину: при досягненні нею 3-річного віку, і до 13 років родина отримуватиме щомісячно по 250 грн, а з 13 до 18 років — по 500 грн". Сподіваємося, що це на додачу до разової допомоги, яку родини мають отримувати згідно з чинним законодавством.
Тимошенко має намір вирішувати питання вступу до військових та інших альянсів винятково на референдумі та вестиме Україну до Євросоюзу.
Янукович бачить наше геостратегічне майбуття у міцній дружбі з Росією.
Загалом, лише проголошені кандидатами підходи до зовнішньої політики є придатними для порівняльного аналізу. Та й то — за акцентами та напівтонами.
Кандидати, орієнтуючись кожен на те, що бажав би почути базовий електорат, тішать його винятково очікуваними гаслами. При цьому не забувають зробити реверанс і вбік тих, хто сповідує протилежні погляди. У Віктора Януковича тут ситуація простіша, аніж у Юлії Тимошенко. Його виборці більш визначені у своїх уподобаннях. Прем"єрці ж треба причарувати більшу кількість людей, а тому складніше сформулювати "всепогодну" програму.
Програми кандидатів проте не є описом політики, яку вони мають намір здійснювати. Ці тексти не політичні, а політтехнологічні: "чого, любі виборці, бажаєте, те й почуєте". Автори-політтехнологи створювали їх, спираючись не на знання стану суспільства, реальних викликів і загроз Україні, а на свої рекламно-маркетингові навички та хист.
Підміна політики політтехнологіями зіграла злий жарт із кандидатами в президенти. Зі справжніх лідерів думки, якими вони колись були, політики перетворилися на "догоджал", на таку собі психотерапевтичну обслугу. А місця політиків справжніх залишаються вакантними.
3 
1
Коментарі
7