— Питання польсько-українського конфлікту в Польщі підіймають сили, що зацікавлені в дестабілізації відносин між націями. З лютого там наростає інформаційна істерія довкола трагічних подій минулого, — каже 35-річний історик Володимир В'ятрович.
— Основним мотором конфлікту є "кресові" організації, що об'єднують людей, які походять із Західної України. Тема конфлікту поєднується з ностальгією за землями, що втратили через "страшних" українців. Сьогодні ці ідеї доволі популярні в Польщі. 20 березня в парламенті створили депутатську групу у справі кресів. Звинувачують учасників українського визвольного руху в геноциді поляків на Волині у 1940-х.
Що змінилося після спільного польсько-українського вшанування жертв Волинської трагедії 2003 року?
— Зараз дискусія радикальніша, ніж тоді. На 60-ті роковини конфлікт називали Волинською різнею, сьогодні — геноцидом поляків. Коли Янукович поступається історією та мовою Москві, частина поляків вважають, що вони не гірші за Кремль.
Як реагує громадськість та політики обох країн?
— В Україні історичні теми викликають менше дискусій, ніж у Польщі. Колишній президент Кваснєвський сказав, що українців значно більше били в минулому, тому вони товстошкіріші щодо своєї історії. Деякі тамтешні політики, які представляють себе лобістами України в Європі, буває, натякають, що готові бути нашими адвокатами в обмін на прийняття польської інтерпретації минулого. Приховано цей заклик звучав у статті депутата Європарламенту Павла Залевського. Хоча він каже, що це — неправильне тлумачення його слів.
Наші політики реагують?
— Поки що з боку України не було ніяких офіційних заяв. Є побоювання, що Янукович засудженням УПА захоче догодити західним і східним сусідам. Натомість створено громадський комітет "Примирення між народами", який застеріг польську сторону від ескалації напруження в ім'я майбутнього нашого добросусідства.
Примирення у цьому питанні можливе?
— Так. У роки Другої світової війни майже всі сусідні народи Європи конфліктували між собою. І майже всі пройшли через примирення. Формула проста — "вибачаємо і просимо вибачення".
Здавалося, 10 років тому вже було примирення.
— Тоді сталися всі потрібні для політичного примирення кроки, заяви польського та українського президентів та обох парламентів. Додаткові вибачення між політиками не потрібні. Далі тему мають розглядати історики. Але є політики, які використовують це в своїх цілях. Дискусії тривають. Тому важливо, щоб в обох суспільствах прозвучали позиції авторитетних людей, які розуміють цінність збереження приязні між націями.
Питання про примирення після кожного чергового примирення не розпалюють ворожнечу?
— Зараз змінюється сприйняття поляками українців. 2009-го польський Музей історії Другої світової війни провів соціологічне опитування. 63 відсотки поляків вважають, що українці були їхнім головним ворогом у роки Другої світової. Німці, які завдали багато лиха, на другому місці, на третьому — Москва. Проте в іншому запитанні відповідають, що в роки війни безпосередньо з українцями спілкувалися тільки 14 відсотків польських родин. Уявлення про українців-ворогів сформувалося тепер і штучно. Тому кожне примирення не може бути зайвим.
4 
1
Коментарі