Голова правління Центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко, 47 років, говорить про можливі парламентські союзи, ціну наступних виборів і ранній старт парламентських перегонів.
Наступна виборча кампанія позначилася на святкуванні річниці помаранчевої революції?
— Елементи політичного піару присутні. Скажімо, обидві частини розколотого помаранчевого табору — "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко — показово відгукнулися на об'єднавчі настрої своїх виборців. Тут мали місце й елементи політтехнологій. Мені здається, ефективнішою була "Наша Україна" — вони першими зробили пропозицію, ініціювали процес. Судячи з усього, така ідея позитивно сприймається в партії. А що стосується Юлії Тимошенко і її соратників, то тут усе складніше. Там є люди, які до ідеї об'єднання ставляться позитивно, та є і категоричні противники.
У розмовах щодо примирення помаранчевого табору чого більше — щирості чи гри на виборця, політичного розрахунку?
— Найщирішими в цьому є рядові учасники революції. Ті, хто стояв на Майдані рік тому. Всі тоді були разом перед спільним противником — зі спільними ідеалами, цінностями, шаленою енергетикою й позитивною атмосферою. Люди хочуть хоча б частково це поновити.
Можливо, таке ж щире бажання є й у когось із політиків. Інші раціонально усвідомлюють, що об'єднання — єдиний спосіб не програти на наступних виборах. Треті вже вибудовують навколо цього політичні та виборчі технології.
Треба змушувати політиків говорити про ключові питання розвитку країни
У будь-якому разі єдності під час кампанії виключати не можна — хоча це й малоймовірно. Можливо, таке об'єднання станеться після виборів. Але це вже буде не така щира єдність — без колишньої довіри, можливо, навіть із каменем за пазухою.
Чи здатні Ющенко і Тимошенко підписати якийсь "пакт про ненапад" на час виборчої кампанії?
— Це найімовірніший варіант їхньої співпраці. Можливо, це буде узгодження певних принципів співіснування чи координації дій, угода про дотримання якихось правил політичної пристойності. Можуть домовитися про створення парламентсько-урядової коаліції після виборів. Хоча тут є серйозні проблеми.
Якщо "Наша Україна" і Блок Юлії Тимошенко підуть на вибори окремо, то конкуруватимуть між собою. Вони ж будуть на одному електоральному полі. Тоді завжди може знайтися "паршива вівця", яка порушить пакт чи інші домовленості й захоче розіграти якісь комбінації. У тому числі — із задіянням чорних технологій.
У разі, якщо помаранчеві сили підуть на вибори кожна окремо, переможе Янукович?
— Лідерство Партії регіонів засвідчують усі соцопитування. Але в нашій політичній практиці є одна тенденція. Вона парадоксальна, але глибоко органічна й закономірна для української ментальності. Янукович справді може виграти вибори, але коаліцію створять проти нього.
Припустімо, Партія регіонів набирає 20—25%. При цьому сформувати уряд вона самотужки не може. Потрібні союзники. Литвина виявиться замало. Комуністи найпевніше залишаться у принциповій опозиції і до тих, і до інших. Отже, можливості для політичного маневру в Януковича будуть обмежені.
А от потенційне ядро так званої коаліції Майдану — "Нашої України", Блоку Тимошенко і соціалістів — має більше шансів. Щоправда, їм теж потрібен буде Литвин: єдина сила, яка здатна блокуватися і з Януковичем, і з "Нашою Україною".
Зрештою, цілком можливий і третій варіант: велика коаліція, до якої ввійдуть і Партія регіонів, і Блок Тимошенко, і "Наша Україна". Зараз представники БЮТу і "Нашої України" виключають імовірність союзу з Януковичем принаймні, такі заяви роблять для своїх виборців. А в квітні наступного року будуть інші розмови й домовленості.
Ми знову вибиратимемо між демократією та псевдодемократією, між Європою і Росією?
— Подібні спроби штучного позиціювання виборців та політичних сил будуть. Та й зараз уже є. Однак більш важливим є інше. Всі політичні фаворити повинні визначитися з двома речами і чітко сказати про це виборцям.
Можлива велика коаліція, до якої увійдуть Партія регіонів, Блок Тимошенко
і "Наша Україна"
Насамперед, люди мають знати — кого та або інша партія чи блок пропонуватиме на посаду прем'єра, а також яким буде склад уряду. Цього року ми вже переконалися у тому, наскільки важливим є склад урядової команди. Також мають бути озвучені позиції з ключових питань розвитку країни — внутрішньополітичних і зовнішньополітичних.
Наших людей мало цікавлять програми партій, вони голосують персонально — за Ющенка, Януковича, Тимошенко. Ми ще не доросли до рівня мислячого європейського суспільства й очікуємо на доброго царя чи царицю?
— Справді, сліди напівавторитарної політичної культури в українській політиці дуже помітні. Але, як на мене, після помаранчевої революції відбувся період розвінчання міфів: стосовно Ющенка, частково щодо Тимошенко. Це дуже важливо для виборця. Багатьом стало очевидним: не можна покладатися лише на особистість, харизму лідерів. Суспільні зміни — це результат дій і великих політичних команд, і самих громадян.
Зараз партії мають вільний доступ до ЗМІ. Це приведе до дискусії щодо програм та ідеологій чи до ще активнішого піару лідерів?
— Ті партії, які мають відомих і авторитетних лідерів, використовуватимуть їх як головну виборчу технологію. Ми вже бачимо, як БЮТ намагається грати на тезі, що наступні вибори — це вибори прем'єра. Тобто акцентується на особистості лідера. Але треба змушувати політиків говорити про ключові питання розвитку країни. Це — завдання виборців. Вони повинні вимагати від тої-таки Тимошенко відповіді: яка її позиція щодо вступу в НАТО, відносин із Росією? Або від Януковича: якою буде економічна політика Партії регіонів, яке його ставлення до великого і малого бізнесу? І так далі.
Коли електоральний пузир надувається надто швидко або зарано, він може луснути на фініші кампанії
Кампанія ще не почалася, а Україна давно вже обвішана біг-бордами, по телебаченню крутять рекламні ролики. Це у політиків здають нерви чи їм гроші нікуди дівати?
— У декого дійсно здають нерви, і вони поспішають якнайшвидше розпочати. Це, насамперед, маловідомі політичні сили, які потребують попередньої "розкрутки". Хоча досвід минулих парламентських виборів свідчить: коли електоральний пузир надувається надто швидко або зарано, він може луснути на фініші кампанії. Ми таке бачили на минулих виборах з Жінками за майбутнє, Партією зелених, Командою озимого покоління. Надто ранній або запізний початок виборчої кампанії може призвести до болісної поразки.
Є ще одна причина такого поспіху. Адже участь у кампанії беруть не лише політики, а й політтехнологи, рекламісти. Всі ж хочуть заробити. Тому для них що раніше розпочнуться перегони, то більше бюджету буде освоєно.
Але мені здається, що кампанія почалася задовго до офіційного старту насамперед через вагомість виборів. Після політреформи країна вступить у новий період. Відбудеться перерозподіл повноважень між вищими державними інституціями, по-іншому ухвалюватимуться державні рішення. Ціна цих парламентських виборів набагато вища, ніж попередніх. Можливо, у чомусь навіть співвідносна з тим призом, який розігрувався на торішніх президентських виборах.
2 
1
Коментарі