— Усе почалося в березні 1999 року, коли в організованій автокатастрофі вбили В'ячеслава Чорновола, кандидата в президенти України з реальними шансами на перемогу. Ця операція засвідчила мету Кремля: не допустити реальної незалежності України та її руху в західному напрямку, — каже колишній радник Володимира Путіна економіст Андрій Ілларіонов, 53 роки.
Додає, що війна в Україні планувалася Росією понад 10 років.
— Далі була криза довкола коси Тузла 2003-го, а за рік Адміністрація президента Росії почала використовувати форму "на Україні" замість "в Україні". Протистояння переросло в помаранчеву революцію. Усе увінчалося зустріччю Путіна з Кучмою в аеропорту "Внуково" 2 грудня 2004 року: російський президент вимагав придушити революцію силою, але Кучма відмовився.
Про те, як змінювалися імперські плани Путіна, Ілларіонов розповідав 15 травня в Українському католицькому університеті у Львові. Потім відповів на запитання видання "Главком".
Ключові рішення щодо війни з Україною були ухвалені в червні 2013-го, наголошує Ілларіонов — після того, як Ангела Меркель зняла обмеження на підписання угоди про асоціацію з ЄС для України.
— Плани вторгнення затвердили на засіданні Ради безпеки 5 липня 2013-го, а вже 27 липня Путін відкрито сказав про це в Києві, приїхавши на святкування 1025-річчя хрещення Русі. І того ж дня Росспоживнагляд запровадив обмеження на імпорт з України, що згодом перетворилося на повномасштабну економічну війну. А 9 листопада 2013 року Путін поставив Януковичу ультиматум: якщо той підпише угоду про асоціацію з ЄС, він спершу забере Крим, а потім — щонайменше вісім областей "Новоросії".
Якби Янукович підписав угоду про асоціацію, Путін одразу б увів "зелених чоловічків", вважає Ілларіонов.
— Введення військ у Крим почалося 20 лютого, коли Янукович ще був у Києві. Цього самого дня російське міністерство оборони викарбувало медалі "За повернення Криму". Тож твердження Кремля, що захоплення Криму було відповіддю на Майдан, втечу Януковича й загрозу російськомовному населенню, є банальною брехнею.
Водночас Ілларіонов вважає: Путін знає, що не зможе контролювати велику частину території України. Однак планів про створення "Новоросії" не полишив.
— Якщо він не розумів цього торік у квітні, коли думав про контроль над половиною України — "Новоросією" — то зараз у нього вже немає ілюзій. Як немає ілюзій і щодо контролю над країнами Балтії. Але ми не знаємо, які кордони "Новоросії" він тепер бачить. Були різні проекти — у складі восьми областей і навіть одинадцяти, та ще й зі столицею в Києві. То був перший сценарій. Але політична еволюція й опір українців змінили ці плани.
Чи може зараз Путін напасти? Так, може, але немає жодних гарантій, — додає експерт. — Воєнний план існує з 2003-го, і це свідчить про виняткове стратегічне терпіння Путіна. Він чекає слушного моменту. А після того, як на Донбасі російські окупанти зустріли опір українців, російський президент став набагато акуратніше розраховувати наслідки своїх дій.
На зауваження про те, що прогнози економіста щодо намірів Путіна в Україні зазвичай не збуваються, Ілларіонов зауважив, що робить швидше робочі, а не математичні прогнози. Раніше він кілька разів попереджав про відкриту інтервенцію Росії.
— Їх оприлюднюють саме для того, щоб вони не здійснилися. Якщо план таємний, його можна підготувати та втілити, але якщо про нього знають і засуджують, зробити це значно складніше. Наприклад, ми попереджали про анексію Криму та загрозу катастрофи під Іловайськом. Після цього на наші прогнози почали реагувати.
Колишній радник Путіна також зазначає, що для Кремля важливо утримувати в себе екс-президента Януковича й льотчицю Надію Савченко.
— У грі Кремля вони — козирі. Карти різної ваги, які за певних умов можна використати. Наявність Януковича свідчить про те, що Путін поки що остаточно не відмовився від реалізації сценарію "Новоросія". Якщо, наприклад, щось трапиться з керівництвом України чи станеться політична криза, Путін на такий випадок має "легітимного" президента. Савченко ж багато в чому стала символом сучасної України та її опору. Її підтримують мільйони людей. Це цінний актив, який Путін за потреби може обміняти.
3 
1
Коментарі