Виконавчий директор Російсько-українського інформаційного центру Олег Бондаренко, 23 роки, стверджує, що Москва не має імперських амбіцій щодо України, але газовий тиск продовжуватиме.
Що дав візит в Україну Володимира Путіна?
— Він не приніс жодних результатів, оскільки був формальним. Показовим є те, що зустріч Віктора Януковича та Володимира Путіна відбулася прямо в машині російського президента. А розмова Віктора Ющенка з ним тривала лише півгодини. Цей візит укотре довів, що за старих облич із обох сторін українсько-російським відносинам ніколи не вийти на якісно новий рівень. Поки що країнам не вдається говорити однією мовою.
Потрібен новий спікер. Із російської сторони це могли б бути Дмитро Рогозін із партії "Родина" або ж відомий російський банкір Олександр Лебедєв. На українському боці вже хоча б з"явилося розуміння важливості зміни формату українсько-російських відносин. Причому це усвідомлюють і в помаранчевому таборі, і в Партії регіонів, і навіть у Блоці Юлії Тимошенко. Нещодавно вона зустрічалася з Рогозіним. Це був справжній конструктивний діалог лідерів російської та української опозицій.
Тобто сьогодні відносини вже менше залежать від зустрічей перших осіб. Бо на них обговорюють лише формальні речі.
Як у Росії сприймають протистояння між Ющенком і Януковичем?
— Після фактичного програшу під час помаранчевої революції російська влада вирішила "забити" на Україну. Тобто зовсім не впливати на українські внутрішньополітичні процеси. На останніх парламентських виборах московські політики реально керували лише блоком Наталії Вітренко.
Ще п"ять–десять років — і ми станемо абсолютно чужими країнами
В адміністрації президента Росії чітко вирішили нікого в Україні більше не фінансувати і нічого не давати, поки самі не розберуться зі своїми проблемами. Так буде доти, доки ситуація в Україні не стане для Росії зрозумілою.
Звісно, Кремлю зараз набагато вигідніший Віктор Янукович. Для російської влади він більш органічний, зрозумілий. Людина, з якою Росії можна говорити про конкретні справи. Бо в Москві сьогодні зорієнтовані виключно на заробляння великих грошей, а не на формування геополітики. Янукович для цього ідеально підходить. Він відповідає саме за економіку країни. Із ним Росії можна приймати важливі фінансові рішення.
Відносини Москви і Януковича такі ж, як і до революції?
— Ні. Змінився сам Янукович. У Росії його вже сприймають більше не як друга, а як подільника. Російська влада взагалі не має друзів, та й не прагне їх мати. Хіба що з прагматичних міркувань. Янукович — просто партнер по державному бізнесу.
І водночас Кремль продовжуватиме тиснути на Україну за допомогою газу?
— Так, доки при владі Володимир Путін та його команда. А можливо, так буде і за його наступника на президентській посаді. Газ — це єдиний "коник" нинішньої російської влади. Україні не варто чекати зниження цін, Росія ніколи на це не піде. Її часто звинувачують в імперських замашках. Та якби такі справді існували, то ціна на газ для України складала б 45–48 доларів за тисячу кубометрів. Бо якщо ти маєш імперські амбіції щодо якоїсь території, то ніколи не продаватимеш їй газ за світовими цінами. Поведінка Росії зовсім інша. Так по-звірячому можуть поводитися лише ті держави, які перебувають на перехідній стадії. Росія ж досі обирає формат свого розвитку, дедалі більше схиляється до ідей національної державності. Та зробити це важко через етнічну та релігійну розрізненість. Тому замість національної держави росіяни побудували бізнес-корпорацію під назвою "Газпром-Кремль".
Чи дійдуть країни згоди в суперечливих історичних питаннях?
— Проблема України і Росії в тому, що насправді одне про одного ми досить мало знаємо. Протягом 15 років накачали себе міфами, ще й радянські стереотипи міцно засіли в головах. Тепер усі раніше заборонені теми виносять на поверхню. Тему Голодомору використовують, зважаючи на політичну кон"юнктуру. Та не можна на цьому заробляти політичні дивіденди, як це роблять деякі нечисті на руку націоналістичні організації. Голодомор — це трагедія, яку необхідно визнати і Україні, і Росії. Але не треба цього політизувати.
Російська влада вирішила "забити" на Україну
Про нову Україну в Росії також знають дуже мало. Український культурний центр у Москві взагалі не діє.
Що ви думаєте про оголошення Україною персонами нон ґрата Затуліна, Жириновського та деяких інших діячів?
— Це порочна практика. Справді, деяких російських депутатів варто оголосити персонами нон ґрата в самій Росії. Костянтина Затуліна, Гліба Павловського, Володимира Жириновського. Вони дозволяли собі неетично висловлюватися. За це їх потрібно карати.
Та проголошуючи їх персонами нон-ґрата, Україна тим самим відгороджується від Росії "залізною завісою". Вона будуєтся в людських головах за допомогою персон нон ґрата, торгових, економічних та газових воєн. Ще п"ять–десять років — і ми станемо абсолютно чужими одна одній країнами.
Як діятиме Росія у випадку дострокових парламентських виборів в Україні?
— Ніяк. Кремль повністю відсторонився від України як політичний гравець. Сюди можуть приїжджати окремі політики на кшталт Дмитра Рогозіна та пробувати робити власні проекти. Однак керівництво Росії чітко зайняло позицію бізнес-експансії. Мовляв, нас цікавить лише ціна на газ. Усе інше — ваші внутрішні справи. І вибори також.
Щодо майбутніх президентських виборів в Україні, то Росія вже не проштовхуватиме Януковича. Він скомпрометує себе як прем"єр.
3 
1
Коментарі