3,5 год. тривала зустріч держсекретаря США 72-річного Джона Керрі й російського президента Володимира Путіна, 63 роки. Відбулася вона 15 грудня в Москві. Обговорювали ситуацію в Сирії та Україні. Перед тим Керрі розмовляв телефоном із президентом України Петром Порошенком. Запевнив, що "координація з Російською Федерацією із важливих міжнародних питань не здійснюватиметься за рахунок України".
— Чим швидше будуть реалізовані Мінські угоди — тим швидше можуть бути скасовані санкції США і Євросоюзу щодо Росії — сказав Керрі після зустрічі з Путіним. — Ми не ставимо за мету ізоляцію Росії. Вашингтон і Москва постійно шукають шляхи порозуміння. Обидві країни поважають Мінські домовленості й докладатимуть всіх зусиль для їх реалізації.
— Цього разу Україна не була першою в порядку денному, — коментує директор Центру досліджень Східної Європи у Вашингтоні Микола Воробйов, 29 років. — Перше питання — Сирія, можлива відставка тамтешнього президента Асада, переговори між опозицією і владою, міжнародна коаліція боротьби з "Ісламською державою". Вашингтон прагне виборів у Сирії, щоб Асада змінила поміркована опозиція. Але там розуміють, що на його місце може прийти хтось з "Ісламської держави". Тому намагаються знайти з Путіним якісь точки дотику по Сирії.
Вашингтон хоче затягнути Москву в наземну операцію в Сирії. Щоб вона почала зазнавати прямих втрат, як це було в Афганістані. Прагнуть поставити Росію на розтяжку між війною у Сирії та конфліктом в Україні. Також — помножити все це на внутрішньополітичні й економічні проблеми в Росії. Загалом Україна була питанням номер два на цих переговорах.
Керрі не зам'який у своїй позиції щодо Росії?
— У нього дуже висока посада — державний секретар. Він — дипломат, тому висловлюється м'яко. Але разом із ним у Москві була Вікторія Нуланд (помічник держсекретаря у справах Європи та Євразії. — "ГПУ"). Вона відома нетерпимістю до Путіна. Також у складі делегації був посол США у Росії Джон Теффт. Він так само не є дружнім путінському режиму. Візитами людей такого рівня США намагаються пестити самолюбство Путіна. Але водночас американська дипломатія тримає в кишені великий кулак.
3 
1
Коментарі