понеділок, 02 квітня 2012 10:30

Незалежности, терплячости, любови

Незалежности, терплячости, любови

Терплячости, тільки терплячости. Терпіннячко нашкодити може хіба що у стримуванні свого ставлення до рідної влади, в інших випадках його рідко буває забагато.

Насмілюсь я зізнатися, що деякі норми укладеного 1927 року "Харківського правопису" української мови вважаю достатньо слушними, щоб б їх перейняти й узаконити у правописі теперішньому.

Ну, візьмімо розділ, який стосується нормативности вживання цих самих форм "доцільности", "впертости", "соборности", "любови". Такий різновид закінчення в цих словах потрібен так само, як різні закінчення у слові "баран", - аби розрізняти "барана" і "баранові" або ж "барану". Бо чомусь в одних словах жіночого роду є розподіл закінчення на "і" й "и" для розпізнавання родового відмінка (відповідає на запитаня "кого?") від давального ("кому?"), а в інших таких самих - немає?

Кажемо "Наскільки свободі завдячую, стільки свободи потребую" - і ніхто не скаржиться на незрозумілості чи незручності. А сказати "Наскільки незалежності служу, стільки незалежности й отримую" – і вже добрий шмат читачів нарікає на неоковирність, адже, бачте, вони не звикли, бо вчора такого не бачили. Зате ж логічно, і знімає зайву плутанину.

По-мудрому то називається "родовий відмінок іменників третьої відміни", але знати того не обов'язково, достатньо просто звикнути, себто засвоїти - так як засвоїли всі інші мовні правила ще перед тим, як навчилися читати.

Бо ми начебто й шануємо Академію наук, віддаємо належне Товариству Шевченка, називаємо вулиці прізвищами мовців, які напряму працювали над тим правописом, а щоб використовувати їхні напрацювання – послідовности вже не вистачає.

Не багато люду знають, чому частина слів володіє достатньою кількістю закінчень для того, щоб бути дообре зрозумілими, а інших обділили. Колись у царині цих слів царювала справедливість, але тепер ця норма – точно як у російській. Про те, що так зробилося не випадково і не природно, свідчать документи 30-х років та повоєнного періоду, зібрані, зокрема, Орисею Демською-Кульчицькою. Мовна політика Москви цілеспрямовано вилучала питомо українські (білоруські, і далі за списком дружніх республік) слова, словосполучення та звороти і замінювала їх калькованими з російської.

Скажімо, слово "мірило" звинуватили у нагнітанні "націоналістичних тенденцій" і "штучної розбіжности між російською й українською мовами". Натомість приписано використовувати тільки слово "масштаб". Листоношу робили поштальйоном, вивласнення – відчуженням (отчужденние) тощо.

Але при властивому українцям комплексі жертви було б дивно, якби вони не присвятили хоч трохи Вікі-статей русифікації свого народу. Тож присвятили, а потім попереклали їх іще на кілька мов, серед яких і російська. Так завдяки цій віктимності тепер і браття-росіяни можуть пізнати джерело правди стосовно репресованих їхньою державою українських слів.

Звісно, сприйняття і прийняття корисних із погляду мовців правил пройшло б доволі швидким темпом, якби це стало вимогою закону, себто правопису. Але для їх затвердження - хтозна чи вистачить і тепер незалежности українській мові.

Зараз ви читаєте новину «Незалежности, терплячости, любови». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

21.04.2011 21:49:08Мирон194.44.123.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Жріть ложками газ, пийте великими ковтками, слюнавчики надіньте, панове москалі
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути