Ексклюзиви
Вівторок, 21 листопада 2017 12:54

Як правильно вживати кличний відмінок

Як правильно вживати кличний відмінок
Кличний відмінок є особливістю української мови. Фото: uamodna.com

Кличний - сьомий відмінок української мови. Він виконує роль звертання до істоти. З іншими словами він не пов'язаний.

При звертанні не запитується (хто? що? кого? чого?), а вказується на особу формою займенника ти (ви) у будь-якому випадку (напр., Даринко, матусю, ненько, земле, татку, Ростиславчику), повідомляє uamodna.com.

Звертання в українській мові завжди виражене кличним відмінком. Використовувати для цього називний є помилкою.

В українському фольклорі та поезії теж активно використовували кличний: "Подай же, дівчино, подай же рученьку", "Думи мої".

У радянські часи кличний відмінок скасували, але після здобуття Україною незалежності він знов повернувся.

"Сахаються у нас також і кличного відмінка, що становить одну з особливостей української мови. Мені, наприклад, просто-таки прикро читати, коли люди пишуть у звертанні "дорогий наш учитель", бо все моє українське єство тягнеться сказати "дорогий наш учителю", - писав поет Максим Рильський.

Таким чином українську хотіли наблизити до російської мови. В ній кличного відмінку немає.

Кличний відмінок мають усі іменники першої, 2-ої та 3-ої відмін в однині. У множині кличний відмінок дорівнює називному. Рідше утворюється він від іменників 3-ї відміни, бо це переважно назви предметів, понять, до яких ніхто не звертається, хоч і тут існує ця форма із закінченням -е: вісте, радосте, ноче, смерте, честе.

У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення
-о (тверда група): дружино, перемого, сестро;
-е (м'яка і мішана групи): воле, земле, Катре;
-є (іменники м'якої групи після голосного й апострофа): Маріє, мріє, надіє, редакціє, а також Іллє;
-ю (деякі пестливі іменники цієї ж групи): бабусю, доню, матусю, тітусю.

Іменники 2-ої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як правильно розмовляти українською - поради професора Пономарева

На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема, з суфіксами -ик, -ок, -к), власні імена з основою на г, х, к і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, синку, критику, супутнику, Людвігу, читачу, товаришу; також діду, тату й подібні.

Закінчення -ю мають іменники м'якої групи: Андрію, Василю, Віталію, Грицю, Юрію, краю, Ігорю, розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю, кобзарю.

На -е закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Мар'яне, Степане, друже, козаче, командире, Києве, Лебедине, Львове, Херсоне), частина іменників м'якої групи на -ець: (женче – від жнець; хлопче, шевче – від швець), іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Кармалюче, Довбуше).

У звертаннях, які складаються з загальної назви та ім'я: брате Петре, тітко Марфо, колего Іване. А якщо до звертань входять ім'я ще й по батькові, то форму цього відмінка мають обидва компоненти: Володимире Петровичу, Надіє Гордіївно, Велимире Кузьмичу (або Кузьмовичу), Світлано Ярославівно. У звертаннях, де є загальна назва і прізвище, у формі кл. відмінка виступає перше слово, а 2-е – в називному: товаришу Іваненко, депутате Климчук, кореспонденте Пилипів. Коли ж у звертанні лише загальні назви, то їх обох слід подавати у кличному відмінку: пане офіцере, добродію ювіляре.

Іншомовні імена з основою на г, к, ж теж мають кличний відмінок: Джеку, Жаку, Ніку, Майку, Людвігу, Генріху, Фрідріху. І загальні назви: викладачу, глядачу, укладачу, лікарю, поштарю, секретарю, товаришу (але каменяре), вихователю, дідусю, Віталію, Геннадію, Костю, Олесю, Ігорю, брате, парубче, друже, пастуше, Іване, Степане, Володимире, Мирославе (але: діду, сину, тату); радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире; іменники м'якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче (але: бійцю, знавцю, добровольцю); Довбуше, Джордже, газетяре, кресляре, стороже.

У кл. відмінку іменники III відміни мають закінчення -е: розкоше, земле, радосте, Любове, Аделе, Нінеле.

Калька - один із найбільших ворогів української мови. Вона "входить" в лексикон непомітно, поступово забруднюючи наше мовлення. Пропонуємо вашій увазі 11 поширених помилок, яких часто припускаємось. Давайте розмовляти українською правильно.

Зараз ви читаєте новину «Як правильно вживати кличний відмінок». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 136
Голосування Чи заслуговував Роналду на червону картку у матчі Ліги чемпіонів "Валенсія" - "Ювентус"?
  • Так, це однозначно вилучення
  • На розсуд арбітра, міг обмежитись жовтою карткою
  • Це взагалі не фол і навіть не жовта картка
Переглянути
Погода