У рідному селі губернатора Черкащини Олександра Черевка Водяники Звенигородщини працює гірськолижний курорт. Відпочивати приїздять переважно кияни. Є туристи з Кіровограда, Черкас, Умані, Дніпропетровська, Одеси.
На наявність курорту в селі мало що вказує. Лише в центрі неподалік церкви на дощаному паркані напис "Лижні спуски". Проїхавши з кілометр, натрапляємо на стоянку автомобілів. Їх майже дві сотні, більшість — іномарки. За автостоянкою недобудовані двоповерхові готелі. Нині туристи ночують у Звенигородці. Поряд із новобудовами — хата. Біля неї — черга. Люди беруть напрокат лижі.
Перше, що впадає в око – підйомник. Величезне червоне колесо, встановлене горизонтально, крутить трос. До троса прикріплені крісла, по чотири в ряд. Знавці кажуть, що підйомник австрійської фірми "Допельмаєр". Нібито саму трасу теж проектували та робили австрійці.
— У будівництво комплексу ми вклали п"ять мільйонів євро, — розповідає власник курорту 51-річний Микола Щербина. — Улітку плануємо завершити основні будівельні роботи. До того часу вкладемо ще п"ять мільйонів.
Роботу на гірськолижному курорті отримали майже сто жителів Водяників. Дехто навіть влаштувався лижним інструктором. Незабаром з Австрії має приїхати колишній чемпіон світу з гірськолижного спорту для проведення інструктажу.
За підйомником видніється траса. Спуск пологий, але довгий — 500 м. На протилежному боці гори — дерев"яна церква. За кілька сотень метрів — будинок із журавлями, дерев"яними млинами.
Поряд ставки із дерев"яними будівлями на березі. Місцеві кажуть, що то будинок губернатора. Однак сільський голова Володимир Мовчан заперечує це. Говорить, помешкання належить підприємцеві.
Посеред спуску — кілька трамплінів. Ліворуч, де менша гора й коротший спуск, катаються початківці. Трампліни висотою із двоповерховий будинок — місце спуску сноубордистів.
— Я катаюся на лижах із 1978 року, — розповідає киянин Володимир Робак. — Сюди приїхав уперше. Дивуюся, чому в Києві не зробили нічого подібного. Скажу так: Вишгороду і Протасовому Яру (гірськолижні спуски у столиці. — "ГПУ") далеко до Водяників. Хоча й Водяникам далеко до Буковеля.
Місцеві кажуть, що то будинок губернатора. Однак сільський голова заперечує це
Володимир нарікає, що публіка не звикла вистоювати в чергах.
— Усі, як при совдепії, намагаються вхопити лижі без черги.
46-річний Михайло Гусєв з Тального приїздить до Водяників щотижня.
— Мені подобається вечірнє катання. Ціни помірніші, а освітлення — чудове. Щоправда, лижі вчора не їхали. Мабуть, снігу з пушок насипали. Кажуть, йому треба влягтися. А в інші дні — чудове катання.
Можна придбати абонемент на день: 150 грн у вихідні, 100 — у будні. Абонемент на суботу й неділю — 250 грн, із понеділка по п"ятницю — 400.
Є також траса для квадрациклів. 15 хв. катання коштує 70 грн. Спочатку возять інструктори. Потім катаєшся сам.
Неподалік спуску продають заморожені фрукти місцевого заводу — полуницю, чорницю. Попитом користуються яблучні чіпси. Вони розфасовані в пакетиках по 400 г. В наметі розмістили їдальню. Порція борщу коштує 5 грн, шашлику — 15.
Біля їдальні двоє киян розпитують місцевих про ціни на нерухомість. Хочуть придбати у Водяниках будинок.
— У нас майже вся вулиця пуста, ніхто не живе, — каже місцевий житель Микола Олексійович. — Однак хатів не продають. Земля під забудову нині дорога — 300 доларів за сотку.
У Водяниках живе 640 осіб.
3 
35413
Коментарі
1