Пам'ятник матері Тараса Шевченка
Встановили у селі Моринці Корсунь-Шевченківського району 9 березня 2006-го, в день 192-ї річниці з дня народження поета.
— Я зовсім не сприймаю пам'ятник матері Тараса Шевченка, — каже заслужений художник України Микола Теліженко, 59 років. Він відомий як майстер витинанки, скульптор та геральдист. — По-перше, там присутні анатомічні порушення. По-друге, відсутній образ, що властиво для українського мистецтва. Українське мистецтво тому й називають образотворчим, що в його основі — творення образу. На відміну від російського, яке є "изобразительным". Ми й колишньому губернаторові Черевкові писали, щоб цей пам'ятник прибрали, і в міністерство культури, але відповіді ніякої.
Також непрофесійним вважають пам'ятник на могилі сестри Тараса Шевченка.
Скульптура
Матір-Батьківщина
Встановлена на Пагорбі Слави 1975 року. Раніше у чаші в руках Матері-Батьківщини горів вогонь. Минулого року його замінили електричним освітленням, задля економії. На встановлення ілюмінації з міського бюджету витратили 176 тис. грн.
Після цього місцеві почали називати пам'ятник "офіціанткою з пивом" або "рекламою енергетичного напою "Бьорн".
Електричний "вічний вогонь" горить цілодобово. Вночі штучне полум'я нагадує справжнє. Хоча деякі сегменти на плазмовому екрані вже перегоріли. Через це "вічний вогонь" горить трохи криво. Вдень конструкція схожа на склянку або пляшку на розносі. Мер Черкас Сергій Одарич обіцяв, що ілюмінацію замінять, бо вона вийшла не такою, як передбачав проект.
Пам'ятник митрополиту Йосипові Нелюбовичу-Тукальському
Встановлений у Чигирині 11 серпня 2007 року біля відбудованої церкви апостолів Петра й Павла. Проект створили за активної участі патріарха Філарета. За задумом, 3-метрова фігура митрополита Тукальського має втілювати благословення до єдності церкви й нації. Посохи в його руках символічно сходяться в одній точці. Лівий означає державу, правий з хрестом, — церкву.
— Ми жартуємо між собою, що монах зібрався на шашлики. Стоїть з двома шампурами у руках, — сміється Микола Теліженко.
Пам'ятник В'ячеславові Чорноволу
Встановлений у селі Вільхівець Звенигородського району 2007 року.
— В'ячеслав Чорновіл більшість свого життя провів за ґратами, — розповідає Теліженко.— І так вийшло, що й після смерті він там опинився. Його погруддя стоїть у дворі садиби-музею, біля батьківської хати за кованим парканом. Коли їхати по дорозі і дивитися на нього з вулиці, то Чорновіл стоїть, наче за ґратами. Я пропонував винести пам'ятник за садибу, щоб кожен, хто їде, вклонився цій людині. Але до мене, на жаль, не прислухалися.
Пам'ятник і меморіальна дошка Василеві Симоненку
Гіпсову скульптуру письменнику Василеві Симоненку відкрили в обласному центрі у лютому 2006 року навпроти редакції газети "Черкаський край". Витратили більше як мільйон гривень. Ініціатором виступив тодішній мер міста Анатолій Волошин. Пам'ятник зображав Симоненка у ході. Проте його тіло було непропорційним, а книжка в руці більше нагадувала цеглину. За два місяці гіпсову скульптуру обіцяли замінити на бронзову. Проте так цього і не зробили. Через кілька місяців гіпсовий пам'ятник почав розвалюватися. На ньому облізла фарба, замість пальців стирчав дріт.
— Це не пам'ятник, а наруга над пам'яттю Симоненка. Правильно висловився колишній редактор "Молоді Черкащини" Петро Жук, який працював з Василем, що на площі стоїть якийсь шахтар, — говорить Антоніна Веретик, колега поета по газеті.
— Пам'ятник був жахливим і з точки зору мистецтва, і з погляду поваги до митця. Симоненко сам на себе не схожий, — каже Микола Суховий, колишній начальник Cлужби охорони культурної спадщини.
Невдовзі пам'ятник демонтували. У січні 2010-го на будівлі редакції відкрили меморіальну дошку.
— Абсолютно непрофесійна річ: дошку уписано у двері, текст відірваний від зображення, — додає 67-річний Юрій Іщенко, голова Черкаської обласної організації Національної спілки художників.
У середині жовтня в Черкасах планували встановити новий пам'ятник Симоненку. Проект замовив мер Сергій Одарич, виготовлення оплатив колишній начальник обласної податкової Юрій Ткаченко. Нібито в обмін на лояльність до його ресторану "Ботічеллі", який ледь не закрили через те, що літній майданчик поставили впритул до меморіальної дошки поету.
Пам'ятник мали встановити в парку біля Палацу одружень. Обласна адміністрація анонсувала відкриття споруди 15 жовтня. Проте цього так і не відбулося. Знову повідомили про відкриття 26–28 жовтня. Але Сергій Одарич сказав, що перший заступник губернатора Сергій Рябцев відмовився віддати йому статую. Після цього мер заявив, що замовить за вже існуючим проектом новий пам'ятник. Його обіцяють відлити за два-три тижні.
3 
1
Коментарі