Цьогоріч на Черкащині працюють шість цукроварень — у Тальному, Жашкові, Пальмірі Золотоніського, Цибулеві Монастирищенського, Селищі Корсунь-Шевченківського, Іваньках Маньківського району. Торік діяли чотири підприємства.
29 вересня у ворота цукрозаводу в селі Іваньки Маньківського району постійно заїздять вантажівки з буряками.
— У нас є договір з інвестором на переробку 120 тисяч тонн буряків, — розповідає директор Олександр Олійник, 46 років. — Щодня переробляємо 1600 тонн буряка, маємо з них 200 тонн цукру. Сировину нам везуть з Умані, Тального, Жашкова, з Кіровоградщини. Підприємство належить Фонду держмайна. Приходять інвестори, але ніхто не хоче вкладати гроші в державне підприємство. Зараз у нас працюють 450 робітників — люди з Іваньків та сусідніх сіл. Заборгованості по зарплаті немає.
Біля кагатів, де вантажівки скидають буряки, трудяться кілька осіб.
— Кажуть, що наш завод закриють. Куди людям йти? — говорить Галина Сидоренко, 64 роки. Вона в оранжевому робочому жилеті, на голові хустка.
— 20 років тому ми приймали 200 тисяч тонн, — розказує тракторист, що стоїть поруч. — А минулого року 12 тисяч. Цього вже 30 переробили. Техніка у нас стара, але ще працює.
У цеху через високу температуру та випари важко дихати. Зустрічаємо головного інженера Василя Солонька, 61 рік.
— Це звична атмосфера для нас, — пояснює Василь Федорович. Ідемо вузькими залізними сходинками. Підлога та стіни двигтять. — 15 років ніхто не займався капітальним ремонтом. Потрібно оновлювати все та реконструювати. Потужності виробництва падають. Інвестори приходять та йдуть. Коли є власник — він намагається заробити і вкласти гроші в розвиток. У нас власник — держава, і коштів ніхто не виділяє. Усі люди хочуть працювати, але завод висить у повітрі. Його вже хотіли різати на метал, та працівники не дали.
На нову газову піч, яка утворює реагенти для очищення бурякової маси, треба 400 тис. грн. Такої суми підприємство не має.
Триярусний цех поділено на відсіки. В одному ріжуть буряки на стружку, в другому вона висолоджується. Далі сік іде на очищення реагентами.
Завод же хотіли різати на метал, та працівники не дали
— Готовий цукор отримуємо за добу після того, як зробили стружку, — розповідає головний інженер. — Процес довгий і складний. Он у вакуумних апаратах вариться сироп.
— Я тут працюю 10 років, — говорить апаратниця-варильниця Раїса Бобченко, 37 років. — Ось зараз відварюю утфель. У ній 50 відсотків кристалів цукру. Далі ця маса піде на центрифуги, і матимемо готовий цукор. Тут працює вся наша родина. Коли розпочинається сезон — це сімейне свято.
Склади заводу заповнені мішками з готовою продукцією. Щодня відвантажують 200 т. Їх забирає замовник. У місцевих магазинах продають цукор, фасований у Кременчуці. 1 кг коштує 11,7 грн.
Торік господарства Черкащини засіяли цукровим буряком 17 тис. га. Цьогоріч — удвічі більше.
Юрій Чуєнко, начальник відділу рослинництва головного управління агропромислового розвитку, каже: на наступний рік сільгосппідприємства області готують під буряк 50 тис. га.
— Єдиним рушієм розвитку будь-якої галузі є ціна на продукцію. Здорожчав минулої осені цукор із 5 гривень до 9 — і аграрії побачили вигоду у вирощуванні буряку. Бізнес спрямував гроші у відновлення роботи заводів. Якщо ціна на цукор буде стабільно привабливою, галузь і надалі розвиватиметься. І на старому обладнанні можна заробляти гроші.
Щороку область споживає 42 тис. т цукру.
— Торік три заводи виробили 60 тисяч тонн. За попередніми підрахунками, цьогоріч зможемо експортувати понад 80 тисяч.
На початку 1990-х Черкащина сіяла 140 тис. га буряку.
— Це реальні перспективи. У світі зростає попит на харчову продукцію, в тім числі й на цукор, — запевняє Чуєнко.
2 
35413
Коментарі