У село Березівка Маньківського району чотири місяці не ходить рейсовий автобус. Від райцентру до села — 30 км.
До Маньківки можна виїхати із сусіднього села Крачківка. Від Березівки — 5 км. Місцеві йдуть туди пішки годину-півтори. У неділю дорогою зустрічаємо двох жінок з дітьми.
— Поодинці на автобус у Крачківку ніхто не ходить, всі бояться. У нас тут хлопця вбили і дєвочку ізнасілували. Ввечері страшно з хати вийти, не те що лісом і полями до автобуса йти. Як приходиться їхати в Маньківку документи оформляти, то родичі виходять зустрічати, якщо пізно вернешся, — каже місцева Олена, 32 роки.
У селі близько 500 жителів. Скуповуватися на базар люди їдуть до сусідніх Буків за 4 км шкільним автобусом. Зазвичай водій везе додаткових пасажирів безкоштовно. Додому повертаються пішки або на таксі. З Буків до Березівки беруть 10 грн. Також добираються велосипедами, кіньми. Часто за 100 грн наймають машину, щоб з'їздити у справах до райцентру. Гуртуються по кілька чоловік, щоб зекономити.
Автобус Маньківка—Юрпіль обслуговував п'ять сіл. У Березівку приїздив двічі на день. Квиток коштував 6 грн. У селі зібрали 217 підписів за те, щоб повернули автобус.
— У нас тут переважно пенсіонери живуть, — каже Олена Лиса, 59 років. — Я ще можу дійти, а багато вже не може. Діти війни їздять постійно у пенсійний фонд, у суди. Добиратися дуже тяжко. Ми зверталися і в сільську раду, і в районну. Я навіть дзвонила на гарячу лінію до губернатора Сергія Тулуба. Відповідь прийшла, але ми і так те знали. Сказали, що шукають перевізника. Начальникам в області всьо равно, а ми пішки ходимо. Якщо автобуса не пустять, дзвонитимемо на гарячу лінію до президента.
У Маньківській райдержадміністрації говорять, що знайшли перевізника, який готовий пустити автобуси проблемними маршрутами. Очікують, що рейси відновлять за два тижні.
— Перевізник, який працював на цьому маршруті раніше, відмовився. Мало пасажирів, — каже 31-річний Тарас Кравчук, заступник голови Маньківської РДА. — А інші взяти собі не захотіли. Ми знайшли перевізника з Київської області. Зараз оформляємо документи.
— У семи районах області автотранспортні підприємства перестали існувати, — каже 50-річний Євген Кімлик, колишній керівник відділу транспорту та зв'язку облдержадміністрації. — Їх немає в Драбові, Маньківці, Катеринополі, Жашкові, Чигирині, Каневі та Христинівці. Чим далі від Черкас, тим менше шансів на збереження. Основна причина — збитковість громадського транспорту.
З 1 млн 286 тис. населення Черкаської області 500 тис. — пільговики. 67 тис. — діти до 6 років.
— Фактично лише 719 тисяч жителів області можуть оплатити свій проїзд. А відшкодування з бюджету за проїзд пільговиків залишилися на рівні п'ятирічної давнини. Додайте сюди жахливий стан доріг та дорожнечу бензину і запчастин, то й узнаєте, чому вмирають автотранспортні підприємства, — стверджує Євген Вікторович.
Державну субвенцію за перевезення пільговиків уперше розділили на 12 місяців. Раніше 60% суми платили в останньому кварталі.
— Не може бути в державі такий нонсенс, коли тариф на проїзд регулюється, а його складові — ціни на запчастини, пальне та інше — ні. В усьому світі громадський транспорт оплачує бюджет. Скажімо, хочуть у районі, щоб у всі села ходили автобуси. Фінансисти сідають та обраховують вартість. Потім домовляються із перевізником. Усі зароблені на перевезенні кошти йдуть у бюджет. Згодом із нього до цих грошей додають решту обумовленої з перевізником суми. Лише тоді громадський транспорт ходить стабільно. У нас же перевізникам пропонують мати прибутки на громадському транспорті. А це неможливо, — впевнений Євген Кімлик.
Подекуди приміські автобуси не мають з рейсу жодної виручки.
— Мій знайомий власним автобусом їздив на одне із сіл Маньківського району. Виїжджав о шостій ранку. Одного разу з ним на село їхала лише бабця-пільговичка. Із села автобус забрав двох дідів. На другий рейс ситуація повторилася — забрав дідів, а привіз бабцю. В результаті витратив 300 гривень, а не привіз нічого. На такі села ніхто не їздитиме — ні приватники, ні автобуси АТП. Вихід я казав — район має оплачувати громадський транспорт.
Транзитні автобуси минають Катеринопіль
Найгірше автобусне сполучення з обласним центром мають Катеринопіль і Маньківка.
Повз Катеринопіль не їде жоден транзитний автобус. А до Черкас пасажири добираються чотирма рейсовими. 120 км долають 2-3 год. Через місто йдуть два поїзди — ранковий Черкаси–Умань і вечірній Черкаси–Христинівка. Жителі околиць від залізничної станції до дому проходять 5 км.
Від Маньківки до Черкас — більше як 170 км. До обласного центру курсують чотири автобуси. Останній — о 12.40. Повз станцію "Поташ", що за 6 км, проходять ті самі два поїзди. Христинівський прибуває о 22.00.
Не мають залізничного сполучення із Черкасами два найвіддаленіші райцентри області Монастирище і Жашків. Однак вони компенсують це частими автобусними рейсами — сім разів на день. Із Лисянки до Черкас ходять 10 щоденних автобусів. Найкраще сполучення мають Сміла і Золотоноша. Окрім кількох поїздів, з автостанцій обласного центру щопівгодини відправляється автобус.
Коментарі
1