"Коли купував цей будинок, то передня стіна була розвалена"

 

Започатковуємо серію матеріалів про будинки відомих людей Черкащини. Першим запросив до себе додому 53-річний Микола Мирза, бізнесмен, депутат Черкаської міської ради. Живе у мікрорайоні Дахнівка у Черкасах.

Микола Олександрович є співзасновником товариства "Кінолюкс", якому належать кінотеатр "Салют", кінозали в торговельному центрі "Дніпроплаза". Також він — співвласник торговельного центру "Будинок торгівлі".

Минулої п'ятниці о 14.10 їдемо додому до бізнесмена його білим джипом "мерседес". Мирза розповідає, що очолює комітет самоорганізації населення Дахнівки.

— Раніше освітлення на вулицях взагалі не було. Я просив-просив місто, а тоді псіханув та купив 430 лампочок. Але наше комунальне підприємство навіть не змогло їх вкрутити. Довелося із сусідами вкручувати. 2011 року для мікрорайону закупили спеціальні контейнери для сміття. Більшість була незадоволена. Зараз уже діти шукають, куди обгортку викинути, і якщо бачать повну урну, то ногою притопчуть, але викинуть туди, не насмітять.

Микола Мирза живе на околиці Дахнівки біля Дніпра на вул. Другого Українського фронту. Зупиняємося біля одноповерхового будинку з білої цегли. Він оточений 1,5-метровим кам'яним парканом. Маленький двір викладений тротуарною плиткою, біля дому — гараж.

— Коли купував більше 30 років тому цей будинок, то передня стіна була взагалі розвалена. Бур'яни такі стояли, що коли їх вирубали, знайшли сарай за хатою. Тут усього 5,4 сотки. Я дивуюся людям, які б'ються, щоб участок був 10-20 соток. У мене все вміщається — дві черешні здоровенні, слива, яблуні, грядка клубніки, є де посадити помідори й огірки. І газон є. Коли до мене приїжджають знайомі бізнесмени, вони в ужасі: "Де палац? Басейн у дворі?" А нащо воно мені? Тут Дніпро під боком. Колись поїхав до товариша подивитися його великий новий будинок. То він зізнався, що в окремих кімнатах три місяці не був і не знає, що там.

Відчиняє вхідні коричневі двері. Роззуваємося у веранді.

— Он там у дворі у мене спортивний майданчик під накриттям, — показує з порогу. — Я прокидаюся о сьомій ранку. Якщо не займаюся, то в мене є лопата. Щоранку прочищаю дорогу. Якщо помітили, то тільки на моєму кварталі розчищено.

У будинку бізнесмена є вітальня, дві спальні, кімната зі спортивними тренажерами, кухня, комірчина, ванна.

Йдемо через весь будинок до робочого кабінету Миколи Олександровича, що також є і спальнею. Кімната — в рожево-червоних тонах. На стінах смугасті малинові шпалери.

— Поклеїли їх два роки тому. Так дружина з донькою вирішили. Як побачив, сказав, що жити тут не буду. Але дві ночі переспав і змирився, — каже Мирза. Вішає прапор з написом "Дахнівка" на стіну.

— Він завжди тут висить, але це щось дружина робила та зняла.

На стелі саморобна червона хвиляста люстра.

— Її донька Вероніка у сьомому класі зробила з якогось пластику. Сама придумала, як повісити, лампочку прикрутити.

На робочому столі лежать стоси паперів, планшетний комп'ютер, плакат місцевого гурту "Спів братів". Бізнесмен їм допомагає фінансово. На підвіконні — козацька шабля.

— Це все на Січ. (Мирза створює дитячий табір "Дахнівська січ". — "ГПУ"). Цю шаблю побачив у Отрешка (депутат-"регіонал". — "ГПУ"). Схватив її, кажу: "Дай дітям на Січ. Дахнівським дітям!". Він і віддав.

За білою шафою-купе зберігає картини з місцевих аукціонів.

— То все теж на Січ. Коли приходять внуки, я їм усе дозволяю тут брати. Якщо щось поламають — не страшно. Погано, коли не зізнаються. Онук Тимош хватає люльку, кривиться, бо вона ж гірка, але потім усе одно бере. Інколи одягає мою козацьку шапку.

Поряд — спальня дружини Тетяни.

— Заходимо тільки зі стуком, — сміється бізнесмен. Прочиняє білі дерев'яні двері. — Раніше це була кімната доньки, потім сюди переїхала дружина. Спимо в окремих кімнатах, відтоді коли я травмувався на тренуваннях з мотокросингу. Мені поставили ліжко в кабінеті. Так і лишилися в різних кімнатах. Але це позитивно вплинуло на наші стосунки. Романтики між нами побільшало.

Йдемо до спортивної кімнати. Тут прохолодно. Під стіною стоїть шкіряний диван із двома кріслами, лежать гантелі, батут. На паркетній підлозі — бігова доріжка, велотренажер.

— Раніше це була зала для гостей, а як тільки виїхала донька, я її переобладнав під спорт. Спочатку заніс гантелі, потім батут. Для розвитку вестибулярного апарата скакаю на ньому по півгодини.

На підвіконні стоять чотири кубки зі змагань. Микола Мирза у 43 роки почав займатися мотокросингом.

— Той кубок не давав мені спати, — показує на найвищий трофей. — Мріяв про нього, а їздити ж узагалі не вмів. Три роки набирав форму. Еспандер жав три тисячі разів, бігав, на скакалці скакав. На перекладині висів по 10 хвилин. Виграв чемпіонат України з мотокросингу серед аматорів. А потім познайомився з Одаричем (мер Черкас. — "ГПУ") і з цим депутатством закинув улюблену справу. Політика перебила спорт.

На кухні більшість меблів зроблені під старовину. На невеликому столі — миска з медом, тарілка з яблуками й апельсинами.

— Сніданок мені готує дружина. Мої улюблені страви — куліш та салат із капусти, — розповідає Мирза. — Коли приходять гості, розвертаємо й розкладаємо стіл. Тут вміщуються до 10 осіб.

На тумбочці помічаємо відкорковану пляшку грузинського вина.

— Я алкоголю взагалі не вживав, а оце коли торік повернувся з Індії, можу дозволити трошки випити. Коли ми летіли, нам говорили, що звідти повертаються іншими людьми. Справді, щось помінялося, почав не так гостро реагувати на дратівливі моменти.

Доки розмовляємо, кілька разів дзвонить на мобілку сусідка Анна. Бізнесмен не відповідає.

— Це, мабуть, уже побачили, що гості, — говорить. — Як тільки купив будинок, прийшов до сусіда Івана Івановича та кажу: "Ви не проти, що я гараж тут поставлю, бо хочу вхід з іншого боку". Він погодився. Я збудував гараж і повністю закрив йому вікна. Коли став депутатом, почав приймати людей. Вислуховував, у кого які сусіди погані, бо 12 сантиметрів межі не можуть поділити. Зрозумів тоді, який золотий у мене сусід. Зараз уже й совість мучить, що перекрив йому світло.

О 15.50 Микола Мирза згадує, що за 10 хв. має бути в драмтеатрі на нагородженні кращих спортсменів Черкащини. Сідаємо в машину. Їде не поспішаючи. Каже, що не любить швидко їздити по місту.

×