— Кейс — цікава людина. Він може їздити селом на велосипеді, машиною чи навіть на лижах. Нещодавно в Америці пройшов курси управління літаком. Тепер літає над полями на "кукурузнику". Кожного року заключаємо з товариством "Кищенці" соціальні угоди. Відремонтували дороги, частково газифікували село, — каже 26-річний Ігор Віштак, сільський голова села Кищенці Маньківського району.
У селі розташований головний офіс аграрного товариства "Кищенці", що працює 12 років у Манівському та Жашківському районах. Його заснували партнери: два німці, голландець та українка. Нині господарством керує 39-річний Корнеліс Хендрік Хузінха з Голландії. Місцеві називають директора Кейсом, звертаються на "ти".
У Кищенцях також є тракторна бригада, елеватор, склади зерна та добрив. У селах Безпечна, Марійка та Нова Гребля, що на Жашківщині, — свиноферма, у Добрій — корівники. Господарство вирощує капусту, моркву, помідори. Працює 250 осіб. Середня зарплатня — 5 тис. грн.
Корнеліс Хузінха живе із дружиною та двома доньками в одноповерховому будинку на території підприємства. Світло-бежеві стіни будівлі поштукатурені. Газон навколо садиби підстрижений, на подвір'ї розкидані дитячі іграшки. Дома нікого немає.
З офісу господарства виходить 26-річний помічник директора Сергій Манзюк. Працює тут три роки. Одягнений у блакитну футболку та джинсові шорти до колін.
— Наш заступник директора працювала в компанії, що возила туристів-аграріїв селами України. Відвідавши Кищенці, вони вирішили заснувати тут підприємство. Розпочинали із 700 гектарів землі. Зараз орендуємо 13,5 тисячі. Вирощуємо пшеницю, сою, цукрові буряки та ріпак. Маємо більше як 10 тисяч голів свиней, понад 1300 корів, — розповідає.
Неподалік кілька чоловіків ремонтують культиватор. Більшість техніки — німецька. Сергій пропонує сісти в кабіну нового трактора.
— Бачите жовту кулю на даху, то — супутникова навігація. Завжди можна побачити, де трактор працює. Тут є кондиціонер, приймач та радіостанція. Через неї працівники спілкуються між собою, — каже. — Подібна техніка коштує близько 200 тисяч євро. Кажуть, у нас не можна на роботі говорити по мобільному. Неправда — можна, але недовго. Алкоголь заборонений. Якщо хтось прийшов п'яний, може повертатися. Для робітників маємо роздягальню, душову. Є кухня, де можна нагріти принесену з дому їжу.
Неподалік магазину в центрі села 20-річний Павло Денисов п'є безалкогольне пиво.
— Цей Кейс — дуже простий, здоровається даже з незнайомими. Обично одіває футболку та штани, одяг може бути даже із плямами. У нашому селі люблять таких, роботящих і не гордих, — каже.
Підходить Лариса Чередайко, 42 роки. Працює в городній бригаді.
— На селі роботу найти важко. Того ми раді, що є де робити. Я обробляю помідори й капусту. Робота сезонна, але зарплатою задоволена. Маємо і на хліб, і до хліба.
— У перший рік роботи він привіз до села безкоштовний цирк. Два роки тому на ювілей підприємства влаштував гулянку на кілька сіл. Поставив посеред вулиці велетенські палатки із безплатною їжею і випивкою, — говорить Надія, продавщиця магазину. Прізвища просить не вказувати. Магазин торік відремонтували. На прилавку припадає пилом пляшка горілки за 103 грн. Це — найдорожчий товар у крамниці. — Найбільше люди купують хліб і крупи. Зазвичай скуповуються на 20-30 гривень. Раз на місяць, коли отримують зарплату, можуть скупитися на кілька сотень. Буває, привозимо кілька палок дорогої ковбаси, але її не завжди розкуповують. Щоб не пропала, приходиться самим купляти. Дорогу горілку можуть собі дозволити лише кілька чоловік у селі.
8 сільськогосподарських підприємств з іноземними інвестиціями працюють в області. Найбільше у Драбівському районі — чотири. По одному — в Жашківському, Чорнобаївському, Маньківському та Шполянському. Господарства фінансують власники з Нідерландів, США, Німеччини, Кіпру, Франції та Росії.
3 
1
Коментарі
2