"Відрізнити візуально гарний, качествєнний мед від поганого — практично не можна. А іногда й на вкус не відрізниш хароший він, чи нє, — запевняє бджоляр Василь Плахотник, 66 років. Пасікою він займається 40 років. — Можна хіба зробити діастазу, аналіз на якість меду. Усі, хто торгує ним на базарі, роблять такий".
Із Василем Савовичем ідемо до рядів із медом на районному базарі Тального. Уздовж дерев"яного накриття стоять четверо жінок. Підходимо до крайньої.
— Віддам по 40 гривень за літр. Мед добрий. Який хочете? Є гречаний, є з різнотрав"я. Можете скуштувати.
Соловей бере в жінки ложку. Зачерпує з 3-літрової банки гречаний мед. Уміст помалу виливає назад у посудину. Дякує, йдемо далі.
— То не дуже гарний мед, — пояснює пасічник. — Хароший, зрілий має бути густий і лягати слоями. Він не має литися водою.
Підходимо до іншої жінки років 40–45. Питаємо, чим торгує.
— Мед із різнотрав"я. Чистий, весняний, з акації, — показує продавщиця.
Василь Соловей веде далі.
— Бо чистого меду не буває, — пояснює. — Бджола ж, як збирає пилок, сідає на всякий цвіт. Це хіба шо вулики вивезти десь у поле з гречкою. Тоді, може, мед і буде лише гречаним. І то, комаха може полетіти то на будячок, то на свиріпу.
Прямуємо до жінки з двома літровими банками меду. Василь Савович питає, чи смачний мед.
— Люди не скаржаться, — відповідає продавщиця. — Беріть, не пожалієте. Мед вкусний.
Бджоляр куштує. Дякує. Каже, ще трохи походить базаром.
Головне — не викачувати мед відразу ж після збору
— Оце непоганий мед. Дозрілий. Видно, не зразу кинулися скачувати, як тільки бджоли зібрали нектар. Бо є й такі. Хочуть чим пошвидше продати. Але він у них може скиснути.
Повертаємося до павільйону, де Василь Савович продає мед.
— Це в мене торішній, — розказує. — Цьогорічний тільки починаю качати. Маю 100 вуликів. Хоча цей рік неважний і по кількості, і по якості.
За літо Соловей викачує 300–500 л.
Питаю, чи можна за кольором відрізнити якісний мед від поганого.
— Це також важко. Бо зараз добавляють різні красітєлі, шо й не відрізниш: чи то він із сахару, чи то натуральний. Наприклад, соняшниковий має бути жовтого кольору, а липовий — зеленкуватий. Акаційний — білуватий, а різнотрав"яний — червоний. Узагалі-то, кожна квітка має свій колір.
До Василя підходить жінка. Просить продати мед.
— Завжди беру в цього чоловіка, — каже Людмила Красікова, 57 років. — Купую наугад, але продавцю довіряю. Поганого він мені ще не продавав.
Пасічник 24-річний Віктор Загородній має вдома вісім вуликів. 3-літрову банку продає за 120 грн.
— Головне — не викачувати мед відразу ж після збору. Хай вистоїться. Інакше може скиснути, — запевняє Загородній. — Один мій знайомий колись повіз мед на Звенигородський базар. А він заграв. Ото так і впарював. То так тікав тоді зі Звенигородки, аж бідона забув.
Бджолярі розповідають, що від якісного меду може бути печія і сушити в роті. Від цукрового такого не буде.
Шершні напали на чотири бджолині сім"ї
— Цього року в нас прямо біда з шершнями. Такого ще ніколи не було, — розповідає "ГПУ" Василь Плахотник. — Шершні залітають у вулик по три-чотири. І вбивають бджіл. Перекушують їх навпіл, а весь мед виїдають. У нас так замалим чотири сім"ї не загинуло. Ледь урятували. Льотки були змушені прикрити, щоб шершні не лізли.
Аби захистити бджіл від ос і шершнів, пасічники ставлять по периметру вуликів пляшки із медовим сиропом. Кажуть, як оса потрапить у таку пляшку, то вже не вилізе.
"2010 — год не медовий"
На Центральному ринку Умані 3-літрову банку цьогорічного меду продають за 150 грн. Півлітра цінять дорожче, по 25 грн. 30-грамова пірамідка воску коштує 6 грн. Пакетик пилку можна вторгувати за 20 грн.
— Меду в цьому році небагато, — каже уманчанка Олександра Гайдай, 48 років. Її родина живе в Умані, а пасіку тримають у селі Підвисоке на Кіровоградщині. — 2010 — год не медовий.
8 
35413
Коментарі