О 8.00 крізь відчинені двері художньої майстерні у Кам'янці видно, як 44-річний Ігор Смовж розмішує на столі фарби. Блакитна теніска в кількох місцях вимазана ними. Художник на продаж малює картини, виготовляє обереги. Також торгує сувенірами.
— Це вже рідкість, щоб графіку замовляли, тобто чорно-білі картини, — каже.— Зараз популярні українські мотиви. Щоб яскрава старенька хата була під соломою, гуси на березі річки.
До майстерні заходить огрядна жінка років 50, з червоними, ніби з морозу, щоками. Роздивляється пейзажі.
— А чи можна чоловіку на юбілєй заказать картину з коровою на пасовищі? Виріс у селі й дуже любив корів. Просив, щоб чорно-ряба була. Просто пасеться на лугу, — питає.
— Якщо є фотографія, приносьте. Як ні, то сам підшукаю. Вам крупним планом корову чи на задньому? Якщо на задньому плані, то силует получиться, без дрібних деталей, на передньому — мало зобразимо пейзажу. У середньому буде коштувать до 400 гривень. За тиждень зроблю.
Замовниця обіцяє уточнити деталі з чоловіком й за день зайти знову.
— Колись один замовляв картину з річкою. Просив, щоб там обов'язково з води короп вискакував, — сміється митець.
Розповідає, що часто беруть натюрморти. Просять яблука, груші гарбузи. У середньому картина коштує 200-400 грн. Рамки, підрамники виготовляє сам.
— Люди бідні, більше 400 гривень за картину мало хто дасть. А якщо мені куплять готові матеріали — рамку, підрамника, то заробітку взагалі не буде. Інколи різьбою цікавляться. Нещодавно вирізав козака в шароварах, з вусами й оселедцем по пояс. Хотів один картину на біблейську тематику заказати, я відмовився. Такі речі треба зі священиком узгоджувати.
До обіду заходить директор місцевого історичного музею 45-річний Юрій Ляшко:
— Є фотографія прадіда з прабабою, кінця ХІХ століття. Поганенька, в рамку на стіну не повісиш. А от якби маслом їх ти написав, це ж був би вже витвір високого мистецтва.
— Чорно-білу фотографію я би порадив маслом написать, — повертає голову художник. — Тільки в стилі графіки, тобто теж чорно-білою. В мене є власна техніка, я масло попередньо вимочую на салфетці, й получається зовсім ніби вугіллям. Але так тонко передам характери, що будуть живіші, ніж на фото. Така картина буде трохи дешевша, за пару днів зроблю.
На стінах майстерні розвішані обереги. Усі з розкуйовдженим сірим чи жовтуватим чубчиком або заплетеними косами. Найбільше впадає в око вирячкувата, схожа на домовика Кузю з мультфільму.
— Ляльки — то моя окрема втіха, люблю виготовлять, як мала дитина. Сидю вечорами й косички плету. Бува, така ж гарненька вдасться, що шкода й продавать. То я її близьким подарую. Та й вигодно їх робить, часом по десятку беруть, по 15-20 гривень. Недорогі ці ляльки получаються, все з підручного матеріалу. На городі трави нарву, качанів стиглих наламаю, квасолі. Купую лише мішковину й паклю. Коси з паклі найкрасивіші. А щоб чубчик стирчав, то треба з кукурудзяних качанів сушить рильця. На роботі ляльки не роблю, бо буде сміття, ніби в сараї.
5 
1
Коментарі