Артисти сучасних сцен діляться на декілька типів: одні знаходять свій стиль і, не змінюючи його, успішно працюють у ньому протягом усієї кар'єри, інші перебувають у пошуку своєї ніші, постійно експериментуючи, пробуючи нові напрями. Однак є ще ті, хто дуже довго працював в одному жанрі, але в один момент відчув внутрішню потребу до змін. До таких виконавців належить Микола Мартиненко, український артист-вокаліст, продюсер і віднедавна рок-музикант.
Академічний фундамент
Протягом багатьох років Микола розвивав свої здібності на академічній сцені, показуючи вражаючі результати. Окрім професійних звершень, він був учасником колективу Заслуженого академічного Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України, де навіть здобув честь виконувати державний гімн до Дня Незалежності 2021 року і був відзначений нагрудним знаком від Президента України Володимира Зеленського. До цього він уже мав Подяку від Президента України Петра Порошенка за безпосередню участь у параді до Дня Незалежності в 2016 році.
Паралельно з академічною діяльністю Микола співпрацював із багатьма зірками шоу-бізнесу та долучався до продюсування кліпів. Ця багатогранна діяльність свідчила про його універсальність як артиста та продюсера.
Рішучий перехід у новий музичний вимір
У 23 роки Микола прийшов до рішення випробувати свій талант на рок-арені. На питання, що спонукало перейти до іншого стилю, артист відповідає, що ще з раннього дитинства захоплювався цим жанром. Ще в юні років співак навіть створював декілька бендів. Завдяки музичній школі в життя артиста вкорінилася саме академічна музика, але це не завадило розвиватися внутрішній пристрасті.
Ще однією причиною спробувати себе в іншому жанрі вже в дорослому віці стало бажання побороти суспільний стереотип. "Насправді я не змінював свій профіль повністю, я навчився поєднувати два стилі. Серед людей існує враження, що естрадний вокал заважає академічному й навпаки. Тому я вирішив розбити цей міф і довести самому собі, що це не так і все залежить лише від рівня володіння голосовим апаратом. Це була моя основна мотивація", – підсумовує Микола.
Виклики трансформації та створення Lucky Punch
Спроби втілити це внутрішнє бажання в реальність знайшли прояв у створенні гурту Lucky Punch. Через такі різкі зміни перед артистом постала низка викликів. Найбільшими труднощами, зізнається Микола Мартиненко, став брак часу. Оскільки основна робота займала його більшість, процес вивчення сучасних вокальних технік тривав довше, ніж у багатьох співаків, що займалися лише естрадним вокалом.
Подолати ці перешкоди допомогла підтримка з боку слухачів. Микола Мартиненко згадує, що навіть зацікавленість серед колег по академічній сцені була великою – багато співаків приходили на перші концерти гурту. "Наші пісні є в плейлистах у багатьох людей, які важку музику ніколи навіть не слухали. Можу відмітити, що серед професійних музикантів моя трансформація вітається, і навіть багато хто наслідує мене. А серед звичайних слухачів поганих відгуків я, на щастя, не чув".
Синергія академічної школи та сучасного звучання
Рідко в житті артистів може бути перешкодою академічна школа. Микола Мартиненко підтверджує, що саме вона є "основою основ". Він наголошує, що "завдяки сформованим важкою працею академічним навичкам, виконавцю вдається співати на концерті протягом 2,5 годин, у той час як багато естрадників втомлюються вже за 40 хвилин".
Гурт Lucky Punch має своїх слухачів і відомий своїми колабораціями з іншими музикантами, як, наприклад, із Маргаритою Мелешко. Їхня пісня "Це твоя Війна", яка була опублікована на офіційному каналі Генерального штабу ЗСУ, свідчить про актуальне й професійне визнання. Інша композиція, "Примара", стала ще однією співпрацею Lucky Punch та Заслуженого Академічного Ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України, підкреслюючи, як успішно можна поєднувати дві, здавалося б, абсолютно різні сцени і мати свою цільову аудиторію. Завдяки унікальному поєднанню академічного й сучасного звучання, офіційним відзначенням держави та визнанню серед колег і слухачів, Микола Мартиненко утвердив себе як артист виняткових здібностей, чий внесок у розвиток української культури має значення і в міжнародному контексті.
Приклад Миколи Мартиненка демонструє, що у будь-який час та за будь-яких обставин можна знайти шлях прояв свого бачення й таланту. Головне – старання та постійна праця над собою, що приведе до національного та міжнародного визнання.
1 
5298
Коментарі