"Обзивали селючкою, я скрізь була чужою" – Ірена Карпа поділилася про перехід на українську

Письменниця й співачка Ірена Карпа згадала, як у підлітковому віці перейшла на спілкування українською мовою. Зірка, яка народилася в Черкасах, деяких час говорила суржиком або російською.

Карпа поділилася історією з дитинства. В 10 років вона вирішила розмовляти російською. Тоді мріяла сподобатися хлопчику Юрі з Росії, який приїжджав на літо до бабусі в Черкаси. Такі спогади розповіла 14 липня в Facebook.

У ті часи в дворі серед однолітків підліток із РФ мав популярність. Тому діти намагалися його наслідувати і говорити російською. Батько Карпи після того, як почув діалог доньки з однолітками, дав їй пораду, що змінило її життя: "Не будь як усі".

"Щоб догодити Юрі, сміються всі мої подружки. Я червонію. Надворі ми всі між собою говоримо російською, хоча вдома з батьками кожна – українською. Десь тими ж днями тато викликає мене "на розмову" на балкон. "Не будь як всі, – каже мені тато. – Досить переходити з друзями на російську. Лишайся собою. Вони хай краще переходять. Вони ж українці, це нормально". І правда нормально, думаю вже доросла я. У Франції говорять французькою. В Німеччині німецькою. Ніхто тебе при цьому не питає, чи ти лютий націоналіст, чи приїхав із заходу країни, раз розмовляєш однойменною мовою", – написала Карпа.

 

Тому після слів тата вона вирішила спілкуватися виключно українською. Спочатку в дворі діти зустріли її глузуваннями та образами – називали селючкою. Після цього був, мабуть, найскладніший етап – не зламатися під тиском однолітків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це дико" – Тополя відреагував на пояснення зірок, які "не можуть" перейти на українську

За словами Карпи, вона не могла підвести тата, тож витримала все, щоб, як і обіцяла, "залишитися собою".

"Тато поїхав додому, лишивши мене у бабусі з обіцянкою говорити виключно українською й не прогинатися під дворову цензуру. Я не знаю, як вам пояснити, що відчуває 10-річна дитина, яка раптом змінює прийняті правила вулиці... Мені було нелегко. Особливо спочатку. З усіма тими "Юрами", що сміються з тебе й обзивають селючкою. З усіма тими "Юлями", що сміються Юрі на догоду. І з мамами Юль, що ставлять тебе донькам в приклад: "Он послухай, як Ірена літературно розмовляє українською, не те що ти, суржиком… Учіться!" – так, наче єдине, чого тобі не вистачало, це їхніх заздрощів і репутації задрота. Але я не могла підвести тата. Тому продовжувала говорити українською", – згадала Карпа.

Вже через рік, після приїзду знову до Черкас, майбутня письменниця розмовляла українською. А її друзі навіть не помічали цього – звикли. Ця історія "назавжди відштовхнула її від спокуси падати в обійми конформізму".

"І якщо спочатку було пекельно важко, то потім лиш незручно, наче ходиш у кросівку з камінцем всередині. Зрештою, камінець у кросівку стирається, і діти в дворі знаходять інший об'єкт знущань, цікавіший за тебе, бо ти ж не плачеш і не ображаєшся. А наступного року, приїхавши на канікули в Черкаси, я говорила українською, як ні в чому не бувало. І ніхто й уваги не звертав. Тепер я знаю, що секрет прийняття інакшості – це діяти, наче ти не робиш нічого аномального. Той дитячий епізод раз і назавжди відпихнув мене від спокуси падати в обійми конформізму. А цікаво, що зараз із Юрою? Ким він виріс? Чи одружився? Що думає про війну проти людей, з якими він провів дитинство під черкаською шовковицею?.. Хоча насправді байдуже", – наголосила Карпа.

×