Від 12 по 14 жовтня в Києві тривала виставка "Ретро та екзотика мотор-шоу". У виставковому центрі "Акко інтернешнл" показують старовинні та сучасні спортивні машини.
Перед павільйоном стоїть ЛАЗ-965 — автобус 1961 року випуску. В його салоні облаштували кав'ярню на 16 місць.
— Дарма ти чай узяла. Тут кава всього за 9 гривень. До неї ще й цукерку дають, — каже чоловік років 25 своїй дівчині. Допомагає їй вийти з автобуса, подає руку.
— Цю каву я сам віз із Італії. Замовив на фабриці "Брачіо" у власника. Українським постачальникам не довіряю, — каже Вадим Навроцький, 44 роки, власник автобуса. Він знайшов його на звалищі, відновив і переобладнав.
— Реставрований ЛАЗ-965 лише один в Україні. Решта — на брухті. Ззовні зробив його у стилі 1960-х. Салон перетворив на кав'ярню, — каже. Заходить до автобуса. Там за місцем водія барна стійка, біля неї син Вадима Навроцького робить каву та чай. Сидіння стоять навпроти одне до одного, між ними — столики. Стеля обклеєна мапами й італійськими газетами.
— Це мій другий кофейбус. Перший вже більше року працює неподалік метро Шулявська. У ньому продають каву, чай, какао, цукерки й тістечка. Автобус без двигуна. А цей із мотором, на ньому обслуговую виїзні свята, за годину роботи беру 250 гривень.
На переобладнання й відновлення автобуса Вадим Навроцький витратив $25 тис.
— Це ще не багато, я на "чайку" 20 тисяч "зелені" пустив. Замінив двигун, весь салон шкірою обтягнув, зробив шумоізоляцію, поставив кондиціонер, — каже Олександр Завгородній, 49 років.
Йому в спадок від батька лишилася машина "чайка" 1953 року випуску.
— Батько марив цією машиною, колись два роки працював на такій у кіностудії імені Довженка. А 1990-го купив у Одесі. Грошей не вистачало, то продав "готельку" на Борщагівці. У першу ж ніч у Києві з машини колеса поцупили. Горе для нас було страшне.
За рік батько помер, а Олександр почав обслуговувати автомобілем весілля.
Перефарбував його, замінив бічні дзеркала на оригінальні, відремонтував двигун.
— Вона часто підводила. Раз везу молодят на Андріївський узвіз,а коробка передач відмовляє. Машина починає задом летіти з гори. Добре, що нікого не збив нею. А раз на світлофорі заглохла і 20 хвилин не заводилася. Після цього плюнув на оригінальність, переобладнав на сучасне авто.
За день на весіллі чоловік бере 3 тис. грн. У вересні заробив 17 тис. грн.
— Раніше багато йшло на бензин, машина "їла" 34 літри, а зараз тут двигун від БМВ, бере лише 16.
— А я не знаю, скільки на ній зароблю, робив для себе щось оригінальне, — каже кіровоградець Леонід Пеліхов, 53 роки. Він зробив автомобіля-дракона. Весь кузов виготовлений зі шматочків нержавіючої сталі. На крилах і даху стирчать загострені залізяччя. Замість решітки радіатора — голова дракона. На кожному з чотирьох крил — по дракону, усі різні.
— Найбільша голова дракона у мене ніяк не виходила. Як не зроблю, то якийсь крокодил получається. Потім він мені наснився, і справа пішла.
Усього на виставці показали понад 60 авто. Найдорожче з них — спортивний "мазератті" за $250 тис.
Реставрація коштує 40 тисяч доларів
— Більшість колекціонерів хворобливо ставляться до сучасних деталей у старих автомобілях. Мало не кожен хоче, щоб машина виглядала так, ніби щойно зійшла з конвеєра, — розповідає голова Одеського клубу ретроавтомобілів "Ретромотор" Максим Любинецький, 56 років. Він власник "горбатого запорожця" та "Москвича-401".
Повна реставрація автомобіля 1940-х може коштувати від $5 до 40 тис.
— Мало не кожен колекціонер машин має дохід 2-4 тисячі доларів на місяць. Бо треба винаймати гараж із хорошою вентиляцією, постійно слідкувати за станом авто, міняти старі деталі на нові.
У кого немає таких статків, продає машину або переобладнує її й має невеликий бізнес. Популярними стали зйомки реклами і фільмів. Здебільшого ретро-машини для відтворення епохи беруть російські кіностудії, коли знімають фільми про радянські часи. За годину зйомки платять 800-1200 гривень. Якщо машина протягом усього фільму в кадрі, як у "Водієві для Віри", власник може заробити 25-50 тисяч гривень.
2 
1
Коментарі