Микола Чумак, 36 років, директор компанії, яка займається оформленням приміщень банків, за 10 років зібрав колекцію з 450 чашок експресо з усього світу.
- Почалося все з однієї чашки, яка просто була красивою, я привіз її з якихось мандрів і поставив на підвіконня. Коли чашок набралося з десяток, зрозумів, що збиратиму колекцію. Зараз маю 450 чашок, усі на спеціальних настінних стелажах у моєму робочому кабінеті на столичній вулиці Воздвиженській.
Микола задоволено позирає у вікно на оглядає перехожих, які зупиняються й роздивляються крізь скло чашки на стіні.
- В колекції є чашки з особливих місць, а також ті, що показують еволюцію певних кавових брендів протягом кількох років. Кавова марка "Старбакс" має мережу кав'ярень по всьому світу, вони випускають чашки. В Україні таких поки немає. Один клієнт привіз нам чашку з відомого бару, в якому вперше виступав Гітлер. Поклав у кишеню, і все.
Зазвичай, якщо подобається чашка, завжди можу домовитись з адміністратором ресторану і купити її. Але одного разу з другом у київській кав'ярні побачили гарну чашку. Попросили у адміністратора, щоб нам цю чашку продали. Чашка ж коштує гривень 20, а ми й так лишаємо офіціантам чайові. Вони категорично відмовились. Тож вирішили підмінити її на іншу. Однак я лишив на столі свою візитівку. За тиждень після цього в ресторані в меню надрукували: "Шановні відвідувачі, якщо ви хочете купити наш фірменний посуд, звертайтеся, будь ласка, до адміністратора".
Микола побував у 40 країнах, звідусіль привозив чашки.
- Є місця, де люди п'ють з калюж, і кавові чашки знайти неможливо.
В Америці каву п'ють уже давно з паперових стаканчиків завбільшки з відро, як у Макдональдсі, і кава там не кава, а незрозуміла речовина, розчинена водою.
Найкращі традиції кавопиття в італійців. В Італії каву п'ють тільки в кав'ярні, вона може бути маленька, як сходовий майданчик у під'їзді, але кава скрізь хороша. Італійці п'ють каву весь день. Зранку - або експресо, або рістретто. Рістретто — це як експресо, тільки менше води — напій як смола виходить, щоб зарядитися. Якщо ви в італійському барі зранку замовите капучіно або латте, на вас подивляться з подивом. Каву з молоком замовляють ближче до вечора, щоб розслабитись. Зараз новітній європейський спосіб пиття кави — заварювання в експресо-машині. Це техніка, яка пропускає окріп під тиском через спресовану, як таблетка, каву. Окріп витискає з кавового порошку екстракт. Якщо візьмете мелену каву і нальєте в неї воду, як це роблять в Америці, то не отримаєте такого концентрованого смаку. Тому вони і п'ють каву великими стаканами, що не можуть розпробувати.
На Сході заварюють каву туркою, джезвою. Так пили й ми в радянський час. Маю чимало чашок зі Сходу — Сингапуру, Гонконгу, Японії, є металева чашка з Сирії, є чашка з Лівану ручної роботи. В Афганістані й Іраку п'ють чай. Це національний напій, а знайти місце, де випити каву, практично нереально. Тому чашки там доводиться шукати у дорогих ресторанах чи готелях для іноземців. Чашка з Індії - металева, там багато людей і дефіцит посуду. Посуд, що б'ється, дорогий.
Італійці випускають чашки різного дизайну. Можуть наносити на чашку репродукції картин чи краєвиди міст. Класична італійська чашка фірми "Іонія" має правильний розмір, висоту і товщину стінок: 8 сантиметрів діаметром, стінки завтовшки 8 міліметрів, щоб зберігалося тепло. Італійці вважають, що денце повинно бути не циліндричним, а круглим, кулястим. Незручні маленькі вушка, але їх не змінюють, бо це традиція.
Глиняні чашки найчастіше роблять в Україні. Одну привіз із "Криївки" зі Львова, іншу з Кам'янця-Подільського. Тут більше ставка на дизайн. Кава у них швидко вистигає.
Маю пластмасові чашки з літаків. Такі роблять, щоб не билися.
5 
1
Коментарі
2