"Аромат - це портал": Ксандра Осініна створює парфуми з запахом калини, бурштину і лісу

7

Я почала займатися парфумерією 5 років тому, покинувши живопис. Роками я шукала саме своє мистецтво, перебираючи різні жанри, техніки, матеріали. Створюю парфуми я так само як пишу полотна: в них теж основним є сюжет, так само присутні плани, колорит, деталі, і навіть "золотий перетин". Закономірності всі ті самі. Але ж коли я рік працюю над ароматом – це нормально, тому що потім я його випускаю в тираж і повторюю. Я весь час провожу паралелі між парфумерією та живописом.

Ми найглибше запам'ятовуємо життєві ситуації через запахи, хоча найчастіше це відбувається підсвідомо. Але аромат може перенести в певну місцину, спогад, ситуацію абсолютно магічним способом, в певному сенсі він як машина часу або портал. В мене є такі аромати, що зображують пейзажі певних місць. Один з таких – "Мольфарський ліс". Для мене це портал до Карпат. Нюхаю, закриваю очі і опиняюся в лісі. В найтемнішій гущині старезних дерев, які коли падають, залишаються лежати, обростають мохом і пріють. Парфум має реалістичне та об'ємне звучання.

В дитинство мене повертають теплі та звичні побутові аромати, наприклад - випічки, яблук з цинамоном або суниці. Що з ароматів сприймається як захищеність, безпека, турбота? Ті, що нагадують запах домівки, де нам було добре, де про нас турбувались. І головне – де нас безумовно любили.

Калина присутня в моєму ароматі "Партизанська любов". Він знаковий і важливий у моїй творчості. З нього почалось свідоме створення ароматів, натхненних Україною. Як і тема, парфум складний і неоднозначний – або дуже подобається, або зовсім ні, принциповий такий. Це для мене ознака того, що він має характер, шукає свою людину. Аромат нестандартний тим, що в ньому є нота калини, яку зазвичай не використовують в парфумерії.

 

Якщо малювати цей сюжет як картину - це криївка, де на дерев'яному старому столі лежать яблука, стоїть філіжанка з духмяним трав'яним чаєм, де є і калина і гіркі степові трави. Задимлена дерев'яна стеля, в кутах проростають гриби, земляна підлога, притрушена сіном. Це те, що я бачу внутрішнім зором, коли ношу цей парфум.

Цю композицію я зібрала з першого разу. Такого майже не стається в парфумерії – завжди щось зайве вилазить, щось треба переробити, іноді бувають десятки спроб перед тим, як аромат побачить світ. А тут – раз, і народився, і додати нічого, бо цілісний і самодостатній.

Калину вводила в парфум з натуральної настоянки. Серед синтетичних компонентів у парфумерії немає такого, який би відтворював запах калини. Люди за кордоном, ті ж французи, калину не розуміють – вона їм нічим не тригерить. Це не їхня ягода.

Так сталось, що більшість парфумерних ідей вторинні. Навіть незалежні парфумери іноді намагаються повторити класичні чи люксові парфуми. В певному сенсі це як імітувати спосіб життя іншого народу, причому за переказами або короткими туристичними візитами. Мені в такому підході не вистачає глибини, відвертості, справжності, душі. Я собі поставила за ціль робити інакше. У мене первинні ідеї – я сама собі авторка, і нікого не переспівую. В моїй основній лінійці "Парфуми, натхненні Україною", майже нема екзотичних нот, там рідні, знайомі нам з власного побуту та природи аромати.

Мистецтво – це ще й про необхідність привертати увагу до важливих тем. В моїй країні війна, і це жахливий біль, від якого хочеться відвернутись, але нема ж куди, бо це те, що просочує всі рівні реальності. Значна частина моїх парфумів – це сублімація цього болю. Взагалі, я розумію, що це також і моя зброя, і спосіб жити, а ще й надія та підтримка.

Всі мої парфуми чимось незвичні, на те вони й історії у флаконах. Наприклад, "Бурштинове намисто". Є такий складник – амбра. В парфумерних нотах зустрічається сіра амбра – китова, тваринного походження, і жовта амбра – бурштин. Маю справжню сіру амбру для вивчення. Якщо чесно, в неї дуже неприємний аромат сам по собі, хоча, звичайно, в парфумах багато таких компонентів, що в чистому вигляді неприємні, а стають красивими лише в невеличкій кількості та в гармонійній композиції. Але ж китова амбра, крім того, що неетична через своє походження, дорога, часто підробляється, вона ще й не дуже нам зрозуміла як аромат. В ній є дерев'яні, солоні, смоляні, тваринні аспекти звучання, але це не такий аромат, як наше море чи взагалі щось звичне. Принаймні, якщо порівнювати з приємними ароматами.

А от бурштин для України дуже близький, звичний та рідний з давніх давен. І бурштин має аромат – дуже легкий, тонкий, але неймовірно затишний та приємний. Якщо намистинки, особливо з необробленого бурштину, потерти об одежу чи нагріти в руках, він дає ледь помітний смоляний аромат з яблучною ноткою. Тут був цікавий для мене досвід, коли я спробувала вловити його. При обробці бурштину для прикрас утворюється стружка, яку я настояла та додала в парфум, а потім підсилила все, що відчула в самому бурштині, іншими спорідненими компонентами.

 

Окрім основної лінійки, в мене ще є парфуми, що натхненні іншими країнами або часами. Одним з таких є аромат "Чорна квітка": так ацтеки називали ваніль. Я дуже не люблю в парфумах солодку кулінарну ваніль, точніше ванілін, але ж саме він зустрічається найчастіше. При цьому обожнюю натуральну спецію за її маслянисті, шкіряні, димні та дещо мускусні ноти. От я собі і придумала, що хочу аромат з ваніллю, але не солодкий кулінарний. В певних пропорціях поєднала чотири різних ванільних компоненти і збагатила композицію тими самими шкіряними та димними нотками, підсиливши природне звучання. І вийшла моя ваніль дещо брутальна, темна та насичена, зовсім не солодка, але дуже чуттєва.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поділ парфумів на жіночі і чоловічі - умовність

Взагалі світ парфумерії великий та захопливий. Потрапляючи до нього, ви відкриваєте потаємні дверцята у казковий вимір свого внутрішнього світу, як при читанні прекрасної історії на сторінках книги. Парфуми можна не тільки носити та слухати, їх можна проживати, і парфум буде вашим провідником у цій мандрівці.