У Києві відкрилася виставка старовинних суконь 1820-1920 років з приватної колекції дизайнера Марини Іванової. Перші сукні колекціонерка отримала в спадок від своєї бабусі, яка мала в Києві ательє з пошиву одягу. Інші — докуповувала на блошиних ринках і у власників, які знаходили старовинний одяг у себе на горищах. Зараз колекція налічує 70 костюмів.
Марина розповідає, що 200-100 років тому жінки зі статками в європейських містах і в Україні зокрема переодягалися 5-6 разів на день.
"Маю ранкові сукні, домашні, для відвідин опери, бальні плаття, візитні плаття, сукні для чаювання — літні, в них пили чай на терасі у колі родини. В домашньому платті жінка на вулицю вийти на могла, її вважали б божевільною. Це світська міська мода. Служниці одягалися по-іншому. Моя бабуся казала, що у неї зимових спідниць тільки було 38".
Кожен туалет обходився модницям у рублів сто, тоді як корову можна було купити за 5.
"Велосипедик у вигляді коня коштував 4,50. У той час корова коштувала 5 рублів. Плаття коштували всередньому 60-100 рублів. У платті в горошок ґудзики порцелянові з камінням австрійські, мереживо французьке. У мене є сукня з вишивкою — на саму вишивку було витрачено півтора роки. Ці антикварні плаття і зараз дорогі. Деякі купую за тисячу, а то й 5 тисяч доларів".
Фасони багатьох старовинних суконь такі, що показують зараз по подіумах — каже власниця.
"Мода схожа на скриню. Її спочатку наповнюють бабусі, потім мами, потім ми. Відтак скриню перевертають, і наші діти починають носити те, що носили наші бабусі. А наші плаття на дні скрині".
Марина загортає полу прогулянкового синього плаття 1855 року.
"Тут всередині внизу подолу прироблені щітки. Раніше відразу прали не всю сукню, а чистили її окремі частини. Щітки відпорювали і ту частину, яка збирала пил, прали. Потім пришивали знову. Манжети пришиті дуже тонко. Їх теж відпорювали і прали. Під пахвами також були спеціальні прокладки, які теж окремо відпорювали і прали. Ми зараз носимо одяг на голе тіло, а тоді було прийнято носити на нижній одяг — він зазвичай був бавовняний і добре вбирав піт. Взимку носили спідниці в 5 шарів. До того ж хутряна накидка в плетені панчохи".
Дизайнерка розповідає, що всі манекени для своїх суконь робить вручну з пап'є-маше. На сучасні манекени старовинні сукні не налазять.
"У старих сукнях талія 48-50 сантиметрів. А в наших сучасних манекенах найвужча талія 61 сантиметр. Раніше люди були меншого розміру. Середній зріст метр сорок, метр п'ятдесят. Взуття середній розмір раніше був — 32, 33, уже в 1900 році розмір взуття більшає — 35-36. Таких розмірів, як 40 раніше зовсім не було. Чоловічі найбільші черевики були 38-го розміру. Ми зараз трохи роз'їлися, побільшали. Під свої манекени підставляю подіуми. Насправді сукні значно нижчі. Я жодне з цих плать приміряти не можу, тому що замалі".
3 
1
Коментарі
2