Ексклюзиви
Неділя, 29 травня 2011 12:00
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович
Письменник

Вокзал для своїх

Ближче до вечора, коли запала перша сутінь, ми виринули десь на південному сході сестьєре Каннареджо. "Сестьєре" - слово, що означає міський район у Венеції. Ціле місто поділено на шість районів, тому вони так і називаються, сестьєре - це щось наче "шостак". Ми йшли від Арсеналу на захід, себто в напрямку до Каналу, про який я мимохідь згадав, що там же десь має бути той готель чи палаццо, чи "Білий Лев", чи Ка' да Мосто, чи щось там іще - і, мабуть, є сенс урешті прийти й помацати його хоча б за підвіконня. Забігаючи наперед: усе одно нічого не вийде, він від нас заховається.

Зате ми раптом опинилися в Західній Африці. Звідусіль насували якісь темношкірі велетні - з усіх сутінкових завулків, шпарин і коридорів: Сенеґал, Ґамбія, Ґвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія. Їх виявилося багато - цілі десятки, а можливо й сотні. Так, наче хтось у напівтемряві махнув рукою - і вони вмить заповнили собою все місто, тропічно-колоніальна армія. Усі вони пообвішувалися різними шкіряними речами - сумками, поясами, браслетами, найдорожчі світові бренди у зіставленні з цінами не залишали сумніву, що то суцільна підробка. Усе разом - їхня синхронна поява, опанування вуличок і мостиків, розкладання товарів - потривало не довше 3-4 хвилин. На 5-й хвилині їхніми лавами пробігся сполох - так, напевно, джунглями йде сигнал про наближення хижака - і вони почали блискавичне згортання. Ще за хвилину-другу з'явився поліційний патруль. Але на цю мить африканців уже знову ніде не було. Вони розчинилися так ефективно, як можна розчинитися лиш у Венеції - безслідно. Про неї ж насамперед відомо, що вона туманна. Хоч того вечора ніякого туману в ній не було.

Усе разом нагадувало кількахвилинний флеш-моб. І негри, і поліціанти, і навіть роззяви діяли злагоджено і чітко, за спільним планом. Я навіть здогадуюся, кому належала режисура.

Епілог розігрався вночі на згаданому вже залізничному вокзалі Санта-Лючія, де ми півтори години промедитували в почекальні між сном і явою. Крім нас, там бовваніли тільки вони - четверо здоровенних африканців, безумовно, з тієї бригади. Шкіряного товару з ними вже не було, з чого випливає, що весь він щоночі здається на якісь таємничі речові склади, під охорону незнаних посередників - кримінальних типів, можливо, і з дагестанськими прізвищами. Венеція бездонна, вона таїть у собі все - включно з десятками тисяч підроблених дамських сумочок Gucci.

Темношкірі велетні грали в карти і голосно сперечались однією з нерозпізнаваних мов. Це могла бути й португальська, але в якомусь уже зовсім їхньому чудернацькому виконанні. Це міг так само бути венеційський діалект XV століття, мова Отелло.

Я зрозумів, що ми з ними чекаємо того ж потяга. Тільки ми поїдемо ним до самого кінця і вранці зійдемо в Мюнхені, а вони лиш одну зупинку - до своєї Марґери чи Местре, чи куди там ще, де невідомий бос винаймає для них кімнатку в забитому сміттям і тарганами гуртожитку.

Ще трохи про мову. Усе було зрозуміло й без неї. Здавалося, ніби то ніякі не темношкірі приблуди, а якісь наші заробітчани - ті поводилися б так само: розважаючись картами, голосно перетирали б свої заробітчанські моменти.

Ми домовилися, що звати їх Міша, Василь, Павлік і Серьога.

Зараз ви читаєте новину «Вокзал для своїх». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

30

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Юрій Андрухович
Право на терориста 5 Переглядів: 2515
Татуйоване минуле 19 Переглядів: 2701
Уроки літератури 26 Переглядів: 3520
Тролятина й не тільки 31 Переглядів: 3761
Голосів: 157
Голосування П'ятов втратить місце основного воротаря "Шахтаря" та збірної України?
  • 1) так, він регулярно помиляється і вік уже грає проти голкіпера
  • 2) ні, вкотре доведе свою психологічну стійкість і далі гратиме на потрібному рівні
Переглянути
Погода