Під час зустрічі президентів України та Росії 4 березня, Володимир Путін, говорячи про вигідність для України вступу до Митного союзу, посилався на дослідження Інституту економіки та прогнозування, який очолює Валерій Геєць.
Безсумнівно, якщо підходити суто формально, то і з Путіним, і з Геєцем можна погодитися у тому, що вступ до Митного союзу дає якісь переваги для економічних показників України. Однак, якщо підійти до цього питання більш глибоко, то насправді дослідження інституту Геєца поверхове. Справа в тому, що вступ до Митного союзу законсервує політичний режим, який існує в Україні. А оскільки режим буде законсервовано, то ті втрати державного бюджету, які ми маємо через корупцію на найвищому рівні, будуть тільки збільшуватися. В результаті, ті плюси, які Україна може отримати від вступу до Митного союзу, перетворяться на мінуси. Адже близько 35-40% бюджету України, фактично, виводяться з обігу і відмиваються в інтересах високопосадовців.
Дослідження інституту Геєця щодо Митного союзу, було підготовлене виключно для того, щоби підтримати позицію Януковича та Азарова з цього приводу. Тому воно є повністю одностороннє. Воно вибиває економіку із загального контексту суспільних процесів, які відбуваються в Україні, і подає це як остаточну істину.
Крім того, довіряти цифрам, які використовувалися у дослідженні, не можна, оскільки у нас, як і в Росії, недорозвинена ринкова економіка, занадто великий відсоток тіньової економіки, відповідно, багато цифр приховано. Більше того, саме дослідження проводилося на замовлення урядів Росії та України, і робилося воно спільно із інститутом економіки Російської академії наук. Тому об'єктивність цієї інформації під великим питанням.
Тому цікаво, наскільки взагалі є ефективним існування подібних академічних інститутів, які утримуються на гроші платників податків. Мій особистий досвід як вченого показує, що нинішня система і академічної науки, і Академії наук в цілому, себе вже віджила. Такий монстр як Академія наук існує тільки ще в Росії. В інших країнах, особливо у розвинутих країнах Заходу, економічна наука і наука в цілому перейшла вже в абсолютно інші форми.
Наприклад, на заході економічна наука зосереджена в університетах та приватних комерційних центрах, між якими існує велика конкуренція за отримання урядових замовлень. Тому вони зацікавлені у тому, аби у них працювали відомі вчені, котрі займаються публічною експертизою. У нас же виходить, що саме державне дотування консервує мислення вчених і вони не зацікавлені сильно напружуватися і проводити якісь ініціативні праці.
Яскравим прикладом цього і є якраз Інститут економіки та прогнозування. Якщо до 2010 року інститут Геєця ще якось світився у суспільному науковому житті, то після обрання президентом Віктора Януковича про нього нічого не чутно. Його функції звелися, по суті, до того, що він рецензує наукові роботи та проводить експертизи документів, які готують вищі органи виконавчої влади.
Крім того, за роки незалежності інститут Геєця не провів жодного дослідження і не опублікував жодної монографії щодо приватизації, хоча це і було одним із найбільш реальних напрямків реформування економіки України. Не відомі також і монографії з інших напрямків діяльності народного господарства.
Сам Геєць, на відміну від своїх колег-керівників академічних інститутів, не відомий своїми регулярними виступами у пресі та на телебаченні. Він надає перевагу не світитися перед публікою, а спокійно жити за державні гроші, займаючи таку високу посаду в Академії наук.
Багато хто писав про необхідність реформування Академії наук, але після обрання президентом Януковича, всі ці розмови чомусь стихли. В Інституті економіки та прогнозування переважно працюють люди, які проводили економічні дослідження ще в роки Радянського Союзу. Але жодного самостійного обличчя вони не мають.
Насправді ж, саме інститут економіки має висувати пропозиції керівництву країни для реформування українського суспільства та виходу його з кризи.
3 
1
Комментарии
7