З 13 по 16 вересня 2012 р. в Лівадійському палаці Ялти пройшла 9-та Ялтинська щорічна зустріч "Україна і світ: долаючи завтрашні виклики разом", організована "Ялтинською європейською стратегією" (YES) у партнерстві з Фондом Віктора Пінчука. На заході виступив президент Віктор Янукович, премєр Микола Азаров та інші високопосадовці.
Янукович відзначився своїми неоднозначними висловами та розмовами про багатовекторність. Питання ж про Тимошенко він просто проігнорував.
Рівень його виступу та виступів інших високопосадовців країни відображає на сьогоднішній день реальне ставлення та сутність речей, які існують в українській політиці щодо відносин зі світом. Їм начебто і хочеться зберегти обличчя перед заходом, або хоча б якимось чином показати світові, що не все так погано в Україні, але цього абсолютно не відбувається. Разом з тим українській владі хочеться бачити якісь інші відносини з Росією, а не лише зверхньо-засадницькі. Тому про цей вектор керівництво країни також не забуває.
Тому ми зараз бачимо, як українська влада не може знайти вихід із патової ситуації, в яку загнала себе сама. Вона сама зв'язала себе безглуздими судами, неправильним правосуддям, та власне, взагалі втратила нормальні взаємини із Заходом.
Інше питання, що влада також абсолютно загнала себе в кут у відносинах з Росією. Бо все ж таки жодних козирів на руках у влади для того, щоб змінити стосунки між Україною і Росією просто немає. Газове питання, про яке вони так довго міряли та говорили, просто не рушиться з місця. Тому відбувається абсолютно двозначна ситуація: або тебе з'їдять повністю, якщо ти повернешся в бік Росії, або тобі треба наступати на горло власній пісні і йти в Європу.
Влада вже свій вибір зробила і знає що їй робити. Все таки, вже можна говорити, що поворот у бік Росії стався. Справа в тому, що тепер тільки шукається можливість подорожче себе продати.
Саме про це свідчать і виступи Януковича та його соратників в Ялті. В цих виступах йдеться по суті про неможливість покращення стосунків з Європою, небажання їх покращення. Влада по суті не чує, що від неї хочуть. Це говорить про те, що вже стратегічне рішення прийнято і рух до Росії буде продовжуватися. Питання тільки у тому, як Україні краще себе подати у цьому русі в російському напрямку. А по-друге, перед представниками влади постає питання, як убезпечити свої активи, які існують на заході, аби не наразитися на серйозні санкції. І тут якраз сьогодні і шукаються баланс.
Рішення про подібну поведінку на таких зустрічах, як у Ялті, приймається в достатньо вузькому колі людей. І в це коло людей навіть не входять ці політики і публічні особи, яких ми знаємо. Це коло людей за великим рахунком обмежується тими, кого ми зараз називаємо "сім'я". І саме цими людьми якраз і обговорюється питання стратегічного вибору країни. Що дуже погано і сумно. Бо за великим рахунком, публічне обговорення державної політики просто перестало існувати.
В результаті такої поведінки українських керманичів, я не виключаю, що якщо будуть достатньо серйозні, жорсткі заяви, або заклики до Заходу опозиції щодо їх підтримки, якщо вибори будуть проходити з дуже серйозними порушеннями, то невизнання виборів Європою абсолютно можливо. А тоді будуть вже наступні кроки з боку світової спільноти. І ці наступні кроки можуть вилитися у жорсткі санкції. Якщо ми зараз знаходимося в положенні повної блокади, то наступний крок буде кроком повної ізоляції української влади. Не України, а саме влади.
2 
1
Комментарии
20