1846 року американський письменник Генрі Девід Торо заявив, що не буде платити податків, бо не згоден із позицією уряду щодо рабовласництва та війни з Мексикою. За це його відразу ж ув'язнили. Проте наступного дня випустили, бо добросерда тітка заплатила податок за нього.
Невдовзі по тому Торо опублікував памфлет "Громадянський непослух", де докладно обґрунтував право громадянина не підтримувати аморального уряду своїми грошима.
Назва памфлету, як це часто буває, виявилася значно популярнішою за сам твір. Власне, завдяки назві я й узявся був проштовхувати його до друку під час перестройки — бо ж ніякого практичного сенсу розмови про сплату податків у Совєтському Союзі не мали. Адже все в тій державі було "державним", тож і податки вираховувалися автоматично.
Не треба куль, доки є бюлетні
Сьогодні, опинившися у суспільстві лише почасти феодальному, а почасти вже капіталістичному, ми зіткнулися з усіма дилемами, заторкнутими американським класиком. Мої друзі останнім часом тільки про те й сперечаються: чи мають право критики злодійської влади декларувати такі самі сміховинні доходи? Чи сміють журналісти незалежних видань брати зарплату в конвертах, як це роблять їхні прикормлені колеґи з олігархічних телеканалів?
— Ні, — кажуть одні. — Податки платити треба, бо вони йдуть на утримання шкіл, лікарень і соцзабезів.
— Ні, — кажуть другі. — На це йдуть лише крихти. А решта — на міжгір'я, дусі та феофанії.
Генрі Девід Торо підтримав би, певно, другу позицію. Не повинне суспільство фінансувати узурпаторську владу. А тим більше — окупаційну. Але я згадую й інших американських класиків, які казали "ballots, not bullets". Не треба куль, доки є бюлетені.
Тітонька Генрі Девіда, здається, це розуміла.
1 
1
Комментарии
9