Сьогодні в Білорусі пройдуть президентські вибори. Більшість аналітиків і соціологів не мають ніяких сумнівів, що Олександр Лукашенко переможе і вп'яте стане президентом Білорусі. Його правління розпочалось у 1994 році.
- За великим рахунком, вибори нічого не змінять, - переконаний білоруський політолог Алесь Лагвінец, 43 роки. – Відбудеться перепризначення Лукашенка. Все цікаве буде згодом.
Протестів не слід очікувати?
- Протестів не буде. До того ж, є перестороги можливих дій у відповідь від режиму та Росії. Навіть аналітики пов'язані з Лукашенком подають сигнали, що у випадку кризи Кремль захоче скористатись ситуацією і ширшого втручання у внутрішнє життя Білорусі.
Ідея усунення Москвою Лукашенка йде з Кремля чи з адміністрації президента Білорусі?
- Думаю, перше і друге. Москва хотіла б мати більш лояльного клієнта на чолі Білорусі. З іншого боку, Лукашенко намагається використати це бажання Москви, щоб переконати Захід понизити планку вимог, аби грати за його правилами. Також це потрібно для конструювання образу захисника білоруського суверенітету. Хоча, зрозуміло, що у критичні моменти дії Олександра Григоровича будуть завжди промосковські.
Постійно циркулює інформація про побудову повноцінної російської авіабази в Білорусі. Як з цим справа?
- Цю інформацію закидають росіяни і вже не перший раз. Вони і раніше казали про авіабазу. Виглядало, що Лукашенко погоджувався. Тепер Кремль викинув в публічний простір документ, де Путін уповноважує російське міноборони підписати погодження. Але з боку Мінська пішла інформація, що цей документ не погоджений. Лукашенко сказав, що про базу немає мови. Чому він так говорить? Побоюється Кремля. Російська база означала б ще більшу незалежність від Москви, бо впустити чужі війська легко, а складно вивести. Тим більше, досвід Криму дуже повчальний.
Як буде в ньому діяти Білорусь в межах Євразійського союзу, бо Казахстан дозволяє собі більше вольностей, ніж Мінськ?
- Євразійський союз це паперове об'єднання. Нічого нового для Білорусі він не додав, всі базові інтеграційні речі з РФ існували й раніше. Інше питання, як він виконувався.
Казахстан може собі дозволити більшу вольність з двох причин. Перша: його відносини з Заходом і Китаєм ліпші. Друге: Казахстан має свою нафту, його структура економіки має потужніший приватний сектор. Залежність Казахстану схожа з білоруською лише за значною російськомовною меншиною. Якщо порівнювати Лукашенко і Назарбаєва, то це різниця між радянською людиною і радянською номенклатурою. Лукашенко залишається радянською людиною, намагається вести політичну гру в самій Росії. Назарбаєв цього не робить. Тому саме Лукашенко позиціонується як найближчий союзник Росії. Президент Білорусі користується цим, його режим виживав завдяки підтримці Москви.
В чому суть залежності Білорусі і Лукашенка від Кремля?
- Перше: газ і нафта. Вони йдуть з РФ до Білорусі. Дохід від різниці між нафтою і нафтопродуктами Лукашенко пускає на підтримку свого рейтингу. До речі, значна частина нафтопродуктів йде в Україну.
Друге: нереформована білоруська промисловість має головний ринок збуту в Росії. Є проблема знаходження інших ринків. Лукашенко це розуміє, намагається шукати. Та це фізично неможливо з тими технологіями і формою власності підприємств, яка є сьогодні в Білорусі.
Третє: є військова залежність. Уже є два військові пункти РФ в Білорусі. Це такі собі мінібази. Міністерства оборони обох країн працюють дуже щільно.
Четверте: Білорусь живе в російському інформаційному полі. Тому в країні дуже багато прихильників "руського миру". Їх менше ніж в Росії, білоруси в цьому питанні розділені, але в силових структурах домінують проросійські настрої - міноборони, білоруський КДБ, міліція.
Це свідома політика виживлення лояльних до Москви людей в силові структури чи випадковість?
- Від приходу до влади Лукашенко репродукував ідентичність радянського білоруса. А вона, так чи інакше, заточена під російську пропаганду і смисли.
Часом Лукашенко демонструє "розворот" до Заходу, готовність до дискусії по політв'язнях. Це що?
- У більшій мірі це гра. Лукашенко показує усім своїм нутром, що він не готовий до реальної співпраці з Євросоюзом чи США на основі їхніх цінностей. Більш того, тісніші контакти навіть рядових білорусів з Європою для Лукашенка означає втрату влади, подібно до Януковича. Тому президент Білорусі просто тактично грає. Стратегічно він зав'язаний на Росію, йому там зрозуміліша логіка політики.
Як найкраще описати взаємовідносини Путіна і Лукашенка?
- Страх. Лукашенко боїться Путіна. З боку Путіна є гребування Лукашенком, як людиною менш освіченою, грубішою, не причесаною. З іншого боку, якщо рахувати по кількості пролитої крові – руки Путіна не порівняно більш замазані, ніж у його білоруського колеги.
Як ситуація в Україні вплинула на президента Білорусі?
- На фоні того, що відбувається в Україні Лукашенко конструює свій образ.
По-перше, пробує вибудувати образ захисника стабільності. Про економічне зростання вже немає мови. Криза подається як фактор, котрий прийшов не з середини, а з ззовні.
По-друге, часто говорить майбутнє незалежної Білорусі.
У Лукашенка є подвійність сприйняття ситуації в України. З одного боку, він боїться повторення Майдану - білоруської Плошчи. Прискіпливо вивчає український досвід, бо для нього це жах і щось чуже. Тому всім нутром не сприймає зміни в Україні. З іного боку, є страх перед Путіним. Бо раптом Кремль намагатиметься в певний моент позбавити Лукашенка влади.
А як суспільство реагує?
- Суспільство розділене. Одні кажуть про волю народу, другі - про негатвині наслідки, а треті - застрегіають, що будь-які рухи до ЄС означатимуть інтервенцію Росії. Тому ліпше тримати статус кво.
Яка позиція Заходу щодо Білорусі?
- Думаю, Захід не готовий міцно впливати і влізати в білоруські справи. За великим рахунком, підтримують статус кво, сподіваються на появу нових умов, які дозволять діяти по-іншому. Є окремі політики і країни, які пробують глибше працювати і з прицілом наперед. Сьогодні в ЄС і США багато проблем, тому Білорусь на периферії інтересів.
Як, на ваш погляд, розвиватиметься політична ситуації в Білорусі наступний рік-півтора?
- Наростатиме незадоволеність політикою Лукашенка. Як ніяк, але суспільство вже стомилось від Олександра Григоровича. Звісно, він може мати високий, за європейськими мірками, захмарний рейтинг. Та ця виборча кампанія нічого не означає. Для Лукашенка будь-який крок стає проблемнішим, простір для маневру все менший і менший. Його влада розпадатиметься, а економічна модель недієздатна.
Попри значний вплив російських медіа і регенерацію радянської ідентичності, є щонайменше одна чверть білорусів, які мають усталені проєвропейські погляди. Це хороший підмурівок для росту проєвропейського вектору. Притягувальність РФ і ЄС, при всіх проблемах Європи, не порівняльні. Захід пропонує більш зрозумілу і привабливу модель. Російська модель, особливо в умовах кризи і падіння цін на нафту, ставатиме все менш привабливою.
1 
8759
Комментарии