До того, як стала ветеринаром, сім років на фермі корови доїла. Так руки спухали, що часом бутель молока взяти не могла. Подивилася, як жіночки-ветеринарші працюють, думаю: чи то я не зможу укола дати або отел у корови прийняти? Підбила ще чотирьох односельців, та й поїхали у Гусятин, в однорічну ветшколу. Потім закінчила ще в Бучачі технікум.
У перший рік роботи корови переїли конюшини, і вона почала їх ізсередини розтискати. В четвертій годині вигнали їх на поле, а вже в п'ятій деякі почали падати. Їх 600 - я не можу всіх провірити. Кричу до фірманів: гоніть їх на ферму. Доки гнали, я одну зловила, трокаром (інструмент для побивання черевної порожнини. - "Країна") пробила - повітря зійшло. Друга, бачу, вже вмерла - треба швидко перерізати, кров спустити, щоб м'ясо не зіпсувалося. У той день зо п'ять корів умерли, але пару десятків урятувала.
Перші роки мною всі діри в колгоспі затикали. Якась доярка на роботу не вийшла - йди доїти. Мертву корову везти на скотомогильник - знову мені. А ще по півнорми буряка давали. Я в той час уже сиротою стала і з чоловіком розійшлася - мусила дочку віддати в інтернат. Додому прийдеш змучена, обіжена - а там пустка. Вирішила їхати в Рязань. Казали, там бракує спеціалістів.
У Росії перший місяць мене до колгоспної аптеки саму не пускали. Певне, думали, що вкрасти щось можу
У Росії перший місяць мене до колгоспної аптеки саму не пускали. Певне, думали, що вкрасти щось можу або взяти якийсь препарат і нашкодити - то ж приїхала бандерівка.
Заповажали, коли врятувала півторамісячне теля. Воно комбікорму наїлося, здулося - лежить. Місцева ветлікарка каже: "Оно подохнет". Думаю: "От я тобі докажу, що не подохнєт". Теляті черево пінцетом проколола. Дала укольчик знеболювальний. Два-три рази на день заливала глауберову сіль і чемерицю. За два дні воно на ноги стало. Як москалихи те побачили, то зі всіх частин колгоспу тільки мене і кликали: "Хотим Зину, и только Зину". Повернулася додому за рік - тягнуло до дочки.
Як зупиняється в тварини шлунок, то добре помагає олія або тракторне мастило. Я ще від покійного чоловіка, тракториста, каністру такого маю. Часом корові, щоб травлення запустити, заливаємо півлітра горілки.
Якщо бачу, що вмре, але нескоро, - визиваю хлопців, щоб забрали живою масою. Як м'ясо корови здати першим сортом, то за ті гроші можна ялівку купити.
Скальпелем не користуюся, бо швидко іржавіє. Купую одноразові лєзвія. Даю дві-три гривні за пачку та й маю на десять поросят
Коли вийшла на пенсію - підзбирала грошей і купила скутера. Велосипедом на чотири села їздити трохи тяжко - сумку з медикаментами на руль зав'яжеш, то на ямах часом щось побитися може. Літом скутер - перша кляса. Але як зима приходить, на дальші села той, хто викликає, мусить машиною завезти.
На нічні виклики часто чоловік зі мною ходить. Нічого не боїться робити, тільки запаху йоду не перварює.
Тяжкий випадок - кінь ногу зламав. Господар приходить до мене, чуть не плаче. Каже, така добра тварина була, спокійна - діти без страху їй попід живіт ходили. Пару чоловіків коня тримають, я йому кістку склала, зверху гіпс наклала. Він не брикався - знав, що йому помагають. Господар зробив із дощок каркас на ногу, поскручував болтиками. Зрослося. Бачу, чоловік уже тим конем гній возить.
Якось на Малій Плавучі кіт у пастку попав. Мусила йому ампутацію робити. Хазяїни в мішку тримали, щоб не дряпався, а я ніжку відрізала, марганцовкою, перекисом обробила. Той кіт, хоч і на трьох ногах, але стрибав добре.
У книжках про анестезію пишуть, але хто в селах те робить? Як каструю кнура, то, щоб не смикався, зв'язую ноги навхрест. Найкраще - покласти в корито і на голову путню надіти. Міцно взяла його, надріз зробила, що треба витиснула, шовком зашила, рану обробила - за 3 хвилини все готово. Часом навіть не дуже кричить.
Скальпелем не користуюся, бо швидко іржавіє. Купую одноразові лєзвія. Даю 2-3 гривні за пачку та й маю на 10 поросят.
Травмувалася від тварини раз - кінь ногою вдарив, то мала на стегні великий синяк. Не коли лікувала, а як на пасовищі підійшла розпутати. Під час роботи ніяка худобина шкоди не завдала. Певне, чують силу.
На місяць чистого заробітку вийде 100 гривень, часом трохи більше, часом - менше. Ще маю 800 гривень пенсії. З того й живу.
2 
1
Комментарии