Мої батьки - східняки, відправлені товаришем Сталіним русифіковувати Чернівці. Але з 11-річного віку живу в Києві. У рідному місті не бував до 40 років. А тоді Олександр Зінченко (нині покійний, колишній народний депутат і голова Секретаріату президента Віктора Ющенка. - "Країна") підбив поїхати на батьківщину. Упирався: чого я не бачив у тій провінції? Але приїхали, а там - присипані снігом будинки, дахи, підвіконня. Зрозумів, що це - моє.

Чернівці - це маленький Відень. І він кращий за великий - той зараз нагадує Москву. А Чернівці за день можна обійти.

Номер мого мобільного будь-хто може взяти в кафе "Українська книга" у Чернівцях. Товаришую з його власницею, от і прошу давати телефон на першу ж вимогу. Якось мене так розшукав один чоловік. Він переїжджав і хотів, щоб я забрав собі в галерею портрети його батька. На додачу подарував поганенький пейзажик, зроблений темперними фарбами на листі заліза. Мати того чоловіка спершу повісила його на кухні, а коли ввійшли в моду примітивні килимки - викинула картину на горище. Роздивився той шмат металу - а там іззаду червоний хрест. Це ж робота Малевича! Тепер вона, за найскромнішими прикидками, тисяч із 10 доларів коштує. Думаю, Малевич написав цю картину 1927 року в Берліні. А коли Гітлер оголосив художника дегенератом - той, щоб урятувати твір, віддав його своїй учениці.

До 30 років захоплювався тенісом, про мистецтво й думати не хотів серйозно. Але раптом мого тренера забрали в Москву. Виникла порожнеча. Тоді й вирішив заповнити її мистецтвом.

Звик писати на вулиці. Спочатку просто майстерні не було. А коли з'явилася, зрозумів, що найкраще працюється на свіжому повітрі. І прибирати довго після себе не треба.

Художники - це більше жінки, ніж чоловіки. У нас чутливість, сприйняття світу й краси більш жіноче

Із першою жінкою розлучався шість років. Приходив у суд, а вона заявляла: я його кохаю. Врешті, коли друга дружина вже ходила вагітною, я пішов на хитрість. Купив квіти й підстеріг на вулиці вагітну суддю. Давив на жалість: мовляв, ви - вагітна, одружена, а я своїй дитині не можу бути законним батьком, доки не розлучуся. Вона підказала, що нас можуть розвести, якщо дружина не приходитиме на судові засідання. Сказала, коли надішле запрошення. Я зранку чергував під дверима дружини, й коли приходили передавати запрошення на суд, розписувався замість неї. Казав, що я - її брат. Зібрав так три запрошення, суд відбувся без неї. Думаю, в її паспорті досі штамп стоїть, що вона - моя дружина. Хай не ображається. Я все їй лишив - квартиру, обстановку. Просив тільки, щоб мене у спокої залишила.

Зі старшим сином, Андрієм, бачимося рідко. Бо його мати, моя перша дружина, забороняє. А він у неї під каблуком. Востаннє бачилися в супермаркеті. Якийсь чоловік так пильно на мене дивився. Питаю нинішню дружину, Іру: хто це мене так розглядає?. Вона сміється - це ж твій син. Підходжу, питаю: ти мій син? Він робить великі очі: "А ти мене не впізнав, тату?". Іра його раз у житті бачила, 10 років тому, і впізнала. А я тільки по голосу знаю, бо інколи телефоном спілкуємося.

Алкоголь має дивну властивість виявляти сутність людей. Якщо випив із кимсь, і наступного дня мені зле - більше з тією людиною не зустрічаюся. Маю легку руку: зі мною можна випити пляшку і не сп'яніти.

Пам'ятник відомому земляку зробив з Арсенія Яценюка. Бо ж після Федірка в Чернівцях із відомих народився тільки він. Постамент дуже допомагає місцевим, бо туристи-іноземці кладуть чимало грошей на розвиток української демократії. Бачив, що й по 5 євро клали. Гроші ці не залежуються, біля пам'ятника постійно бомжі крутяться.
Зустрівся з Яценюком на одному ток-шоу. Питаю його: ти в армії служив? Сам знаю, що не служив. Чого ж тоді чоботи носиш? По очах бачу, що матюкає мене, але як людина культурна, толерантна і греко-католик робить це лише подумки.

Думки людей в окулярах важко читати. Скельця відблискують.

Сказав якось, що від Юлії Тимошенко залишаться лише чобітки, президентом вона не стане. За це вона подала на мене в суд. Виграла, але за два тижні відкликала позов. Хтось їй сказав, що в Європі з такого сміялися б.

Україні не потрібні президенти. Наша куркульська сутність урятує демократію, але без президента. Буде більше куркулів - і вони між собою домовляться, як керувати країною.

Ющенка написав у стилі козацького гламуру - у вигляді іконки. Він був на ній немовлям із кружкою для пожертв. Я пояснив: Ющенко - наче мала дитина, не керує країною, а любить її, як мамину цицьку.

По обличчях наших політиків бачу, що половину з них били матері, а тепер б'ють дружини. В українців так заведено. В нас гендерна нерівність в інший бік перехилена. Головні на цій землі - жінки.

Востаннє плакав 26 років тому, коли маму ховав. Думаю, через те чоловіки й живуть менше, а не через горілку. По-моєму, чоловіки-довгожителі - це ті, хто плачуть.

Боюся Божої кари. Я - християнин, вірю у вогняне пекло.

Комунізм мав настати 1980-го, саме по завершенню моєї служби в армії. Я повернувся - і ніякого комунізму не побачив, тільки Олімпіаду в Москві. Так само й зараз. Мала б уже сформуватися якась демократія - а натомість тільки Євро-2012.

Не можу жити без свободи. За Союзу була одна лінія, один метод, і все інше заборонялося. Молодь не розуміє, як це. А я постійно боюся повернення того режиму.

Найгірше слово, яким мене називали - фашист. Це сталося, коли робив у Києві проект "Таємна вечеря-2000". Люди самі обирали Ісуса, апостолів, Іуду. На роль Христа обрали Олександра Довженка, а Іудою - Олеся Гончара. Тоді вдова Гончара, Валентина Данилівна, написала тодішньому президенту Леонідові Кучмі: мовляв, Федірко - фашист. Але Леонід Данилович мене добре знав, тому я не постраждав.

Жінки схильні роздягатися. За все життя не було жодної, яку не вламав би позувати оголеною. Спершу пропонуєш портрет, а потім потихеньку роздягаєш. Але романів із натурницями в мене не було.

Внесок Андруховича в розвиток української літератури такий же великий, як внесок неандертальця в розвиток людства. Тому на пам'ятнику зобразив його неандертальцем. В Юрія спочатку були 5-хвилинні внутрішні спазми, очі вирячені. Але минуло 10 хвилин, і його обличчя стало підлаштовуватися під цей образ. Після перевтілення почав плескати в долоні, сказав - це прекрасно.

Люди можуть облаштувати пекло будь-де. Був на острові біля Балкан - там чудовий клімат, тільки санаторії й будувати. У часи Другої світової там був концтабір. Людей змушували з ранку і до обіду тягти каменюку на гору, а з обіду до вечора - нести її вниз. Отак робили їхнє існування на тій благодатній землі нестерпним.

Золота не ношу, принципово. Шість років тому напали двоє невідомих, ударили по голові металевою трубою. Вкрали натільний хрестик, обручку й мобілку. Відтоді - ніяких прикрас. Життя дорожче.

У 6-місячному віці всі діти однакові. Різняться лише тим, що між ногами.

×