10 улюблених картин Антона Мухарського
1. "Оленка"
Це ікона стилю "сільський гламур". Українська дівчина вже вдягнена в "городський костюмчик". Поруч неодмінно олень як уособлення царської істоти. Наче людина, але тварина. Тут проступає сюжет Васнєцова "Альонушка і братєц Іванушка". Але козла малювати - якось не дуже, а олень - благородний.
Оленка сидить на пеньочку. Зрізане дерево - це поганий знак, щось закінчилося в її житті. А на тому боці й зелені дерева, і стиглі жита. Як певний кордон між різними світами - річка. Капелюшок Оленки скопійований із картин англійського маньєризму, коли за суворих вікторіанських часів жінки починали боротьбу за свої права. Скинутий на землю капелюх свідчить про свободолюбіє і свободомисліє жінки. Оленка - гламурна дама, готова до нових стосунків.
Я купував таких "Оленок" по 20 карбованців. Зараз на антикварному ринку вони коштують 200-400 гривень.
2. "Люди йдуть до храму"
Цей сюжет малювали часто - така мутація ікони в народну картину. Не ікона, але її вішали в багатьох хатах. З'явилася, коли почали розвиватися ярмарки. Її замовляли художникам і дарували на релігійні свята або хрестини. На весілля рідше. Були спеціальні весільні полотна.
Автори не підписувалися. Бо якщо ти вказував своє авторство, міг прийти фінінспектор і сказати: "Вася, намалював, де гроші?" Тому в ті часи художники проводили дилерські конференції. Збиралися з усього регіону і вчили один одного малювати, щоб картини були схожими. Їх не гризло, що творіння буде анонімним. Вони просто хотіли заробити й не платити податки.
Я дослідив понад шість тисяч полотен. Найпоширеніші - "Оленки" і "Люди йдуть до храму".
Ця коштувала 10-15 карбованців.
3. "Сніг випав"
Це найдорожча з моїх картин. Дореволюційна. Ще не сільський гламур. Повноцінна твір на фанері. Її писали олійними фарбами, гарно опрацювали деталі. Доларів 300 коштувала. Це висока ціна за антикварну роботу. Але зараз продають дорожче, ніж три-п'ять років тому, бо вивчають і класифікують як явище. Якщо вона авторська, та ще й у каталог який-небудь увійшла, то за неї, буває, 4-10 тисяч доларів просять.
4. "Їхав козак за Дунай"
Це полотно 1930-х. Шикарна. Подивіться, які в них обличчя - як із мультика "Жив був пес". Народний наїв. Ця робота висить у мене в будинку у Василькові. Класична реміснича українська картина. Її ще не можна назвати сільським гламуром - бо тещі з качалкою немає.
І тут художник не написав прізвища. "То я сам намалював і в себе повісив", - казали селяни, раптом в хату приходив фінінспектор. Хоч малював майстер.
5. "Ховайся, Петре з Наталкою, іде мати з качалкою"
Оце вже воно. Сільський гламур - це коли відбувається злука міста і села. Чернігівська область, село Короп Чернігівського району. Дівчина така пишна, радянсько-українська. Обоє стоять у костюмах, наче з ансамблю Вірського. А хлопцю художник чомусь намалював стовідсоткове сомбреро. Напевно, подивився якусь мильну оперу чи фільм про ковбоїв. Мати - наче актриса, яка довго свою роль репетирувала. Цей сюжет був дуже поширеним. Вважалося, що вся природа має бути дуже яскравою, аж різати очі. А в сюжеті про козака з дівчиною - неодмінно розгнівана теща на задньому плані.
Абсолютно декоративна робота зі збереженням архітектурних форм 1950 років, коли в селі почали будувати такі післявоєнні хати. Їх яскраво розписували, щоб веселіше було.
6. "Червоні човники"
Шикарна картина, але виконана на якомусь написі "Хай живе..." Художник узяв цей комуністичний шмат фанери та намалював червоні човники й сінокіс. Досить майстерно, на голландський манер. А світло яке! Просто-таки Куїнджі. Тут уже написаний автор, якийсь Карпенко.
7. "Мексиканський серіал"
Я її так називаю. Це мутаційний живопис - сільські картини з класичними сюжетами , вдягнені в інше вбрання. Начебто хлопець ще в українському, але дуже схожий на якогось мексиканця. І дівчина не просто в городському, а ще й іспанському. Але й залишки вишиванки на ній є. А кінь взагалі турецький. Поруч із березами пальми ростуть. Кольори ріжуть очі. Тільки біленькі хатки нагадують щось українське, але солом'яної стріхи вже нема.
8. "Індійське кіно"
Вони тікають кудись. Напевно, їх із східних килимків перемальовували. Це щось індійське. Пальми турецькі, люди наші. Класика міщанського мистецтва.
9. "Дама гламурна"
Стовідсотковий гламур. Художник малює так, щоб було побільше "красоти", такої нєопісуємої, щоб буяла. Кольори - стиль Поплавського. Багато сюжетів із дамами перемальовували з німецьких поштівок. Після війни було багато таких, мальовничих і головне - західних, незвичайних.
Епіцентр народної живописної культури був у Чернігівській, Сумській, Полтавській, Київській областях. Зустрічалися окремі осередки на Західній Україні, але там більше було розвинене гончарство, обробка дерева.
10. "На тобі букет"
Коні тут - це все. Не знаю, як у них виходить скакати й не поламати ноги. Скачуть в різні сторони, а хлопець усе одно намагається тикнути букета дівчині в ніс. Напевне, цю картину намалювали після того, як вийшов на екрани "Тихий Дон" Шолохова. Бо дівчина - кубанська козачка: штани з он якими лампасами. І ще мені тут подобаються будинки. І обов'язкові гори на задньому плані, Кавказькі.
1 
1
Комментарии