Виходить п'яний дядько з бородою, і я даю по ній - За що соромно реперу Ларсону

1. У восьмому класі схопив однокласницю за сосок. Вона була в такій білій сорочці, й наче з-під кишені щось випирало. Я дивився-дивився і думаю: "Блін, та що це в неї таке?" Підійшов, схопив міцно ще й дьорнув. І питаю: "А що це таке стирчить?" Вона так почала кричати, що я одразу все зрозумів.


2. Із другом грали на лавочці в ножики, а поряд сиділи дівчата. Я повернувся так, що в мене з шортів усе повивалювалося. Не пам'ятаю, мабуть, без трусів був. Усі почали сміятися. Я втік додому. Після того довго не виходив на вулицю, бо на мене пальцями тикали.


3. У 1990-х забирав у дітей фотоапарати. Пізніше за це в церкві сповідався. Трохи полегшало. Уявіть, малі приїхали до Києва з іншого міста або села, пофотографувалися, а ми, здорові дяді, забрали в них той фотоапарат. Вони просили нас вернути хоча б плівку, але ми з друзями принципово її засвічували.


4. Друг запросив до себе додому позбутися цноти.  Знайшов дівчину, яка на років 10 була за мене старша. Але нормальної зовнішності. У друга була однокімнатна квартира, де разом із ним жив ще й тато. Ми натягнули перегородку через кімнату й повісили на неї простинь. Коли почали займатися сексом, мотузка впала й батя друга дивився виключно на мене. Не пам'ятаю, в якій позі я тоді знаходився, але готовий був крізь землю провалитися. Не хотілося вже нічого. Друг підходить до мене й каже: "Серьога, не переживай, зараз знову натягнемо. Продовжуй". І ми продовжили. Мені тоді було 18 років.

5. Набив морду священику. Взагалі на дорозі часто б'ю обличчя людям. Хочу навчити їх нормально кермувати. Бо мене дратує, коли хтось їде в третьому ряді на маленькій швидкості. Ще й правий вільний. От їде переді мною мінівен якийсь. Я хочу його обігнати, свічу, а він не звертає увагу. Обганяю, а мені з того мінівену з пасажирського сидіння показують "фак". Я підрізаю так, що вони мусили зупинитися. Виходить п'яний дядько з бородою, і я даю по ній. Виходить водій, я і того кладу. Лежать один біля одного, ще й мої номерні знаки записують.
Через тиждень дивлюся телевізор, а там ота морда бородата із викоченими очима. Сидить в строгому сірому костюмі, зверху ряса й хрест. І внизу підпис: секретар якихось справ у Лаврі.


Ларсон, справжнє ім'я Сергій Ларькін, 33 роки. Народився в німецькому місті Потсдам. Батько - військовий, мати - стюардеса. Сім'я переїхала до Києва, коли Сергієві було 2 роки. Не приховує, що в 1990-х займався рекетом: "Примудрявся влазити в усякі проблеми. Коли мене зловили за крадіжку й посадили на 15 діб, зрозумів, що в житті треба щось змінювати". Має дві вищі освіти - юридично-економічну та ресторанну. Організовує вечірки на замовлення. Захоплюється репом. Неодружений

×