Порошенко таки переговорив у Франції з Путіним. Навряд чи можу бути щось неприродніше за зустріч керівників двох країн, одна з яких захопила частину території іншої та продовжує свою агресію. Зафіксований фотографами гидливий вираз обличчя Порошенка добре ілюструє його емоції.
Грузія після російської війни з Росією 2008 року розірвала з Москвою відносини і контактів на вищому рівні між країнами не було досі. Україна ж натомість запрошує на інавгурацію Порошенка російських дипломатів. Від самого початку конфлікту Києвом було обрано м'яку лінію поведінки щодо Росії. Жодних позитивних результатів вона поки що не дала. Москва продовжує тиснути економічно та вести справжню війну проти України на Донбасі.
Зустріч Порошенка та Путіна – момент істини для обраної Україною тактики, свого роду кульмінація. Хоч який цей контакт неприродний, він справді може стати шансом на швидке політичне врегулювання конфлікту, допомогти всім залученим до цього сторонам.
Найголовніше завдання Порошенка на коротку перспективу – повернути контроль над Донбасом. Це складно зробити за умови неоголошеної війни з боку Росії, активного постачання нею на схід бойовиків та зброї. Ясно, що агресія відбувається з відома Путіна і за його вказівкою, і лише він може це зупинити. Тому якщо зустріч Порошенка з ним здатна допомогти вирішенню питання, вона всупереч усьому є виправданою.
Інтерес Путіна полягає у нормалізації стосунків із Заходом. В США та Європі чудово знають, звідки ростуть ноги в так званого сепаратизму на Донбасі. Всі в курсі, хто саме може це зупинити. Для Путіна зустріч з Порошенком є нагодою визнати нову українську владу і припинити кровопролиття на українському сході. Тим більше, що сенсу в цій війні для Росії стає дедалі менше. Можливо, для нормалізації відносин з Україною та Заходом Путіну треба буде пожертвувати парою-трійкою тисяч власних найманців та місцевих донецьких сепаратистів – але це ніколи не було для Кремля проблемою.
Прямих контактів Путіна та Порошенка наполегливо добивався Захід. Нормалізація відносин між Києвом і Москвою в його прямих інтересах – політичних та економічних. Перемовини на найвищому рівні можуть посприяти припиненню непотрібній Європі війни під її боком, або ж принаймні припиненню її "гарячої" стадії. Окрім всього іншого, подальша ескалація конфлікту означала би актуалізацію питання запровадження економічних санкцій проти Росії, а цього Заходу дуже не хочеться з власних меркантильних міркувань. Ну і як завжди під час конфліктів між Москвою та Києвом виникає загроза постачання газу до Європи, а це для неї ще один вагомий аргумент за мир.
Найближчий час покаже, чи справдяться розрахунки всіх трьох сторін на цю зустріч та їхні очікування від неї – якщо вони були саме такими. Найпершим і головним індикатором є ситуація на Донбасі. Росія повинна припинити підливати олію у вогонь конфлікту: відкликати своїх найманців або залишити їх наодинці з Києвом, не надсилаючи нових та зброю. Політичним показником може стати визнання Кремлем нової української влади - адже тоді зникає міф про "хунту", який є вагомою складовою російської агресії проти України.
Якщо ж розв'язана Росією війна триватиме і жодних спрямованих на досягнення миру політичних кроків Кремлем вжито не буде - це означатиме безрезультатність французьких перемовин Порошенка та Путіна. Ну і "м'якої" політики України загалом.
2 
1
Комментарии
1