"Син планує встановити в кімнаті камеру, щоб засікти Святого Миколая. Хоче побачити його на власні очі. Як викрутитися, щоб дитина не розчарувалася?" – запитує у фейсбуку Олена, мати 10-річного Марка. Їй пропонують взяти напрокат костюм чудотворця і влаштувати мінісцену, коли дитина спить. Дехто радить посвітити в камеру ліхтариком – ніби це світло, що випромінює святий.
Мати 10-річної Марини розповідає, що донька написала Миколаю – мріє про планшет. Жінка не знає, де взяти на нього гроші. Бо вона в декреті з немовлям, а зарплати чоловіка на все не вистачає.
Мій 10-річний син, як Марк і Марина, теж вірить у Святого Миколая. Тішуся й водночас дивуюся. Бо свого часу я, як і більшість друзів, зрозуміли що до чого ще в першому класі. Ми отримувала під ялинку зовсім не ті подарунки, про які мріяли.
З нашої вулиці лише Сашко і в середніх класах продовжував писати листи в Лапландію, а потім хвалитися презентами. Його батьки торгували на базарі, кинувши роботу в школі й на заводі.
Якось у перший день Нового року він вибіг на вулицю зі щойно знайденим під ялинкою тамагочі. Всі ми залипли над японською іграшкою.
– Сань, ну ти ж знаєш, що це батьки поставили цяцьку. Ніякого Діда Мороза немає, – переконувала його Оксана.
Але він нікого не слухав. Казав: "Ви просто не знаєте, куди слати листи".
На ковзанці Сашко раптом послизнувся, тамагочі випав із рук і гепнувся об лід. На екрані пішло кілька тріщин.
– Все, мені "кришка" від батьків, – очі хлопця наповнилися слізьми. – Батько кілька разів натякнув, що цяцька вартує тижневої виручки на базарі.
1 
1
Комментарии