- Ти хто? Чого досі тверезий? - запитав мене Арон. Гулянка була на честь приїзду нового хлопця звідкись із Європи за програмою Work & Travel. Тим хлопцем був я, а вечірку влаштували зовсім незнайомі мені люди, яких я вперше побачив того вечора.

Американці люблять влаштовувати вечірки з будь-якої нагоди. Приходять усі охочі. Ніхто не зважає - запрошували тебе чи ні. Часто гості вперше бачать власників будинку, у якому гуляють. Головне - взяти із собою багато пива. Півгодини - і всі вже п'яні. Щоб досягнути такої "швидкості", американці придумали багато алкогольних ігор, частину з яких доволі правдиво показують в голлівудських фільмах. Ми любили грати в бір-понг. Учасник команди, яка пропустила гол, мусить випити залпом бокал пива. Гра була досить результативна, тому швидко настав момент, коли грати вже не було з ким. Американці люблять пиво, але лише світле, тільки з пляшок по 0,33 літра, і не більше трьох за вечір.

- Копи! - раптом скрикує Енні. Копів усі поважають, але справи з ними ніхто мати не хоче. Крім того, є закони, які наша вечірка трохи порушувала. Зокрема, якщо хоч комусь із присутніх ще нема 21 року, то не має бути жодного алкоголю. Слова Енні спричиняють екстрену евакуацію з приміщення всіма можливими способами. Хтось біжить через чорний хід, хтось вилазить через вікно. Точка зустрічі - кущі за будинком. Порахувалися - одного бракує. Це Арон. Він перебрав звичну американську міру пива настільки, що сам вийти з будинку не може. Повертаємося, беремо його під руки і волочимо в кущі, ніби американські десантники пораненого на полі бою товариша.

- Чуваки, дякую, чуваки! Ви справжні друзяки! - ледь ворушить язиком п'янючий Арон.

Тим часом патрульна машина повільно проїжджає перед будинком. Ми евакуювалися блискавично, копи нічого й не запідозрили.

За чотири місяці гулянок було ще багато, але обходилося без евакуацій. Однак на кожній вечірці хтось вигукував: "Виносьте Арона, копи їдуть!"

×