Маю нову вечірню розвагу. Якась дама знайомиться з чоловіками, зваблює їх, а на прощання залишає мій номер телефону. Потім вони набирають мене, просять покликати Аріну. Мої слова, що вас розвели, ніякої Аріни тут немає і не буде, діють не надто переконливо. Ображаються, сваряться, хамлять.

Тут два варіанти. Або в цієї Аріни дуже подібний до мого номер телефону, і вона лише змінює цифру-дві, щоб кавалери не надокучали. Або це якась давня пасія, що знає мій номер напам'ять. Якщо перше ще можна так-сяк пробачити, то за друге варто добряче надавати по її розбещених сідницях.

За обідом розповів цю історію співробітниці. Вона мала подібний випадок. Постійно закуповує різноманітні потрібні речі для армії, її рахунки і телефони висять по всіх соцмережах. Нещодавно посварилася з подругою. Та спересердя опублікувала її номер на сайті інтимних послуг. Клієнти не забарилися. Телефонує чоловічок:

– Я по оголошенню.

– Ой, прекрасно. Хочете мені грошей дати?

Абонент явно не чекав такого повороту подій. Зам'явся, але таки продовжив:

– Ну, в принципі, так, грошей…

– Так чого чекати? Давайте зустрінемося.

Побачилися того ж вечора. Аби зрозуміти, що щось тут нечисто, вистачило 3 хвилин. Звісно, до контакту не дійшло. Але 200 гривень він їй таки дав.

– Хорошу справу робите, – сказав на прощання.

Мабуть, підготував цю фразу для іншої ситуації, але так уже вийшло.

Від моїх "клієнтів" користі поки що жодної. Але тепер із нетерпінням чекаю наступного дзвінка. Попрошу кинути Аріні кілька гривень на телефон.

×