А хотілося ж назвати цей текст "Острови в океані". І присвятити його трьом літературно-мистецьким подіям вересня. Події ці – чернівецький (але міжнародний) фестиваль Meridian Czernowitz, дрогобицький (але не менш міжнародний) фестиваль Бруно Шульца і львівський (але вже зовсім міжнародний) Форум книговидавців.
Переваги кожен із названих заходів має свої: Meridian – логістику і вино, фестиваль Шульца – Шульца і Віру Меньок, Форум – розмах і книжки. Зате недолік у них – один на всіх, спільний. Хоча й відчутний по-різному: у Чернівцях і Дрогобичі – яскравіше, у Львові – розмитіше. Втім, недолік цей належить не до самих заходів, а до їхнього тла. Тло ж усіх культурних подій – тобто населені пункти з більшістю їхніх жителів – у нас відомо яке. Тому й острови в океані. Тільки, як сказано, у Львові берегова лінія не завжди виразна. Бо все-таки, з одного боку, на львівських вулицях і площах, у кнайпах і костелах збереглося, або й відновилося, значно більше Європи, ніж у решті наших міст разом узятих. З боку ж іншого, на Форум до Львова приїжджають тисячі учасників і гостей, зокрема – й не надто відмінні за рівнем культури від торговців пиріжками чи навіть представників держадміністрації. Тому й розмитіше.
Однак Форум я завжди любив, і за останніх, здається, років 10 не пропустив жодного. Бувало гірше, бувало краще, але загалом щоразу було добре. А бувало й незабутньо. Скажімо, 2004 року. Влада тоді висунула кандидатом у президенти Януковича і почала відверто пресувати опозиційні ЗМІ. Форум у відповідь оголосив себе простором свободи. Збуджено переміщаючись від акції до акції, ми весь час намагалися підбадьорювати одне одного. "Е ні, суки, – промовляли ми на адресу відсутніх серед нас провладних сук, – цього разу так не буде. Нічого у вас не вийде". І того разу в них справді не вийшло.
Збуджено переміщаючись від акції до акції, ми весь час намагалися підбадьорювати одне одного. "Е ні, суки, – промовляли ми на адресу відсутніх серед нас провладних сук, – цього разу так не буде. Нічого у вас не вийде". І того разу в них справді не вийшло
Цьогорічний Форум я, гадаю, також пам'ятатиму довго. По-перше, через телевізор. У мене вдома немає, а в готелі був. Увечері заходжу в номер, увік… умик… коротше, натискаю кнопку, а там Януковича показують. Ділиться науковими відкриттями. До України, каже, навідувався Геракл, а в Туреччині гОмер написав "іЛАду". Так я, ридаючи, й заснув. Прокидаюся вранці від мобільного. "Чув новину? – питає в слухавці голос друга-письменника. – Організатори Форуму спільно з головою Львівської облдержадміністрації мають намір офіційно попросити Януковича про патронат на 2013 рік". Я в інтернет – так і є: "Патронат президента України надав би статус Форуму…", – зазначила Олександра Коваль (президент ГО "Форум видавців", – "Країна"). Оце таке по-друге.
Звісно, не мені оцінювати методи Провидіння. Я взагалі намагаюся сприймати світ по-філософськи. У сенсі, якщо вже котресь вродилося, то хай би яке було, а може, й воно для чогось потрібне в Божому звіринці. І, звісно, я не вважаю, що всім без винятку шльоперам для професійного зростання аж так треба знати, хто такі Чехов, Ахматова чи там Гулак-Артемовський. Але до цього Форуму я ще плекав кілька ілюзій. Наприклад, мені здавалося, що в інформаційну добу людина просто фізично не може прожити понад 60 років (причому, більшість із них на свободі), стати президентом – і ні разу, ні по телевізору, ні по радіо, ні від учителів, ні від знайомих чи гуманітарних радників не почути слова Гомер. А вже що такий унікум, якби він все ж існував у природі, стане патроном найбільшої і найважливішої літературно-книжкової імпрези в країні, – до чогось подібного я і в найпохмуріших антиутопічних фантазіях дійти б не наважився.
Що ж, на те вони й фантазії, аби зазнавати поразок від дійсності. І на те вони ілюзії, аби рано чи пізно втрачатися. І на те він тотальний український маразм, аби позбавити наше публічне життя бодай видимості здорового глузду
1 
1
Комментарии
4