Вигравши вибори за умовно демократичних обставин, влада не стрималася, щоб проявити силу. Без проблем контролюючи відносну більшість у наступному скликанні парламенту, „регіонали" вирішили дотискати ситуацію ще на деяких мажоритарних округах: Київ, Черкаси, Первомайськ, Обухів, Вінниця... Важко сказати, що це – захланність чи недалекоглядність можновладців.
Напевно, є обставини, які дають їм підстави для безпечності і показної зухвалості. Вони переконані – країна не повстане. Апатія, викликана бездарним правлінням Ющенка і Тимошенко, гнітить більшість українців по цей день. Однак, основа громадянської імпотенції в Україні не від цього. Вона глибше.
Наші можновладці цілеспрямовано прагнуть до авторитаризму, бо усвідомлюють або відчувають, що українці не виступлять проти них єдиним фронтом. Розрахунок на фундаментальні ментальні розбіжності між східняками та українцями з центральних і західних областей держави.
Здається, ці розходження настільки принципові, що навіть спільний ворог навряд чи об'єднає всіх нас. Розуміючи цю слабинку України, наші політики інтуїтивно або усвідомлено постійно роздмухують ці протиріччя. На виборах це дає хороший електоральний врожай, а в міжвиборчий час ментальний розбрат у суспільстві убезпечує владу від солідарного спротиву громадян.
У можновладців складається враження, що вміло маніпулюючи градусом ментального протистояння у суспільстві, можна балансувати та втримувати контроль над загальною ситуацією. Такий розрахунок не позбавлений сенсу. Століттями утверджений ментальний розлом надто великий, щоб очікувати на консолідацію Сходу та Заходу держави. Водночас, цим не треба зловживати.
Можновладці легковажать, бо пішли на конфронтацію з традиційно своїм виборцем. Намагаються показово знехтувати вибором херсонців і миколаївців. Будучи у ментальних розбіжностях з галичанами, ті можуть долучатися до „антирегіонального" фронту через зневагу до себе з боку влади. Якщо взяти до уваги те, що за останні роки кількість прихильників влади на Сході та Півдні суттєво зменшилася, грати на ментальних протиріччях у суспільстві ставатиме все важче. Дотримуючись різних ідеологічних поглядів, люд у різних кінцях держави згодом може таки масово виступити проти "регіоналів".
Звісно, через дуже розмаїті цілі або й мрії учасників спротиву цей виступ може захлинутися. А може й закінчитися чимось дуже масштабним, наприклад, втратою певних територій держави...
Нині українська влада зухвала, вона все ще балансує, на вулицях майже спокійно і суспільної бурі не очікується. Це поки тому, що ми всі дуже різні ментально. Настільки різні, що спільне неприйняття влади більшістю менш важливе для нас, аніж ідеологічна антипатія до іншої половини співвітчизників.
7 
1
Комментарии
61