Ексклюзиви
Четвер, 21 січня 2016 18:24
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Зимові зорі

Зірки на небі завжди можеш знайти там, де їм годиться бути тієї чи іншої пори року — де б ти сам при цьому не опинився, хоч у якійсь дуже далекій країні. І це не втішає, а тільки загострює відчуття віддаленості від дому. Бо саме тут стає очевидно, що навколо тебе не зосталося нічого знайомого, окрім кількох сузір'їв, та й вони чужі, бо ні до чого не прив'язані.

Якщо подумати, то на всій землі зовсім небагато місць, де можеш дивитися на зорі без тривоги й покинутості. У мене таких місць усього двоє, в одному з них живу тепер.

Так складалося, що останнім часом я міг частіше бачити тутешній небесний краєвид тільки в серпні, а от зимою — вже й забув, коли бачив. А зимою, окрім того, що сузір'я розташовані інакше, ніж літом, так ти ще й можеш застати їх у тих ділянках неба, де літом зорі ще невидимі, а от тепер видимі, бо зараз ніч настає дуже рано. Наприклад, літніми вечорами ти бачиш Великий Віз (Велику Ведмедицю або ще Великий Ківш) одразу високо в небі, а зараз — незвично низько. При тому Віз стоїть не по-хазяйськи, а сторчма, голоблею донизу, так, наче він падає з кручі на луг. Той, що за вільхами коло греблі, де ми колись із дідом Петром возили сіно й перекинулися. І нижня, найперша зірка на голоблі Воза, висить зараз при самій землі, зовсім поряд із вікном діда Сьомки, й те вікно засвічується майже одночасно з появою зірки.

Все це чудо можливе тільки тоді, коли ти вдома, коли зупинився й нікуди не йдеш із цього місця. Й ці зорі — тільки твої й більш нічиї, бо вони вписані в цей пейзаж, прив'язані до цих дерев і нерівностей горизонту. І тобі нікуди не треба, і небо повільно обертається навколо тебе, так, що коли опівночі вимкнеш світло й лягатимеш спати, то Великий Віз опиниться якраз навпроти твого вікна.

Зараз ви читаєте новину «Зимові зорі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода